Згідно з пп. 14.1.11 ПКУ, безнадійною визнається заборгованість, зокрема, за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно зі ст. 256 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦКУ).
Статтею 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 14.07.1993 р. №3382-XII, встановлено строк позовної давності чотири роки. Перелік країн, які є учасниками Конвенції, наведено у листі Міністерства закордонних справ України від 17.12.07 р. №72/19-612/1-3811. До цих країн зокрема належать Україна та Польща.
Отже, після закінчення строку позовної давності у чотири роки, безнадійна дебіторська заборгованість може бути списана (у випадку, якщо строк давності не було подовжено договором, додатковими угодами до нього, або якщо підприємство-кредитор не зверталося до суду за стягненням такої заборгованості).
Щодо декларування. Інформація про валютні цінності, доходи і майно, що належать резидентові України і знаходяться за її межами, підлягає обов'язковому декларуванню (ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютною регулювання і валютного контролю»). Форма декларації, що подається щокварталу, затверджена наказом Мінфіну від 25.12.95 р. №207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» на виконання Указу Президента від 18.06.94 р. №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».
На думку податківців (лист від 05.12.2005 р. №24181/7/22-1017) Указом №319/94 не передбачена можливість звільнення від декларування наявності валютних цінностей у разі непроведення розрахунків при здійсненні експортних або імпортних операцій у зв'язку з визнанням нерезидента банкрутом, а також щодо безнадійної дебіторської заборгованості або внаслідок списання підприємством простроченої дебіторської заборгованості у зв'язку із закінченням строку позовної давності, або в разі задоволення позову судовим органом про стягнення заборгованості з нерезидента на користь резидента. Валютні цінності та майно, які перебувають за кордоном, у тому числі й суми простроченої дебіторської заборгованості, списані після закінчення терміну позовної давності на збитки підприємства, підлягають обов'язковому декларуванню суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України до моменту зарахування коштів на валютний рахунок експортера в уповноваженому банку при здійсненні експортної операції та до моменту здійснення поставки товару в Україну при здійсненні імпортної операції.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись