Розглянемо, чи є український офіс постійним представництвом нерезидента
Починаючи з 01.01.2021 згідно з пп. 133.2.2 ПКУ платниками податку на прибуток визначаються нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розд. ІІІ ПКУ.
З 01.01.2021 постійне представництво відповідно до пп. 14.1.193 ПКУ – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПКУ). Тобто товари, послуги, роботи мають продаватися в Україні. Тільки при виконанні цієї умови в принципі може виникати постійне представництво нерезидента в Україні.
А якщо українські ФОПи надають нерезиденту певні послуги, мова про постійне представництво нерезидента в Україні не йде. Якби з ФОП-виконавцями укладалися не договори позички обладнання, а, наприклад, відплатні договори оренди, то нерезидент отримував би дохід походженням з України, і такий офіс вважався б постійним представництвом нерезидента.
Отже, на нашу думку, такий офіс не є постійним представництвом нерезидента з метою оподаткування прибутку, тому що доходів цей підрозділ не отримує. Цей офіс може вважатися відокремленим підрозділом нерезидента без статусу постійного представництва.
Контрольована іноземна компанія
З 01.01.2022 р. набрала чинності ст. 39-2 ПКУ.
Відповідно до пп. 39-2.1.2 ПКУ з урахуванням положень цієї статті контролюючою особою є фізична особа або юридична особа - резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.
Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа - резидент України або юридична особа - резидент України (далі - контролююча особа):
- володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або
- володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб - резидентів України та/або юридичних осіб - резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або
- окремо або разом з іншими резидентами України - пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
З наведеного випливає, що в розглядуваній ситуації резидент України, який володіє іноземною компанією, є контролюючою особою, а така компанія є контрольованою іноземною компанією (КІК).
Про особливості оподаткування фізособи резидента України, яка є засновником нерезидента, ми писали, приміром, тут, тут, тут, тут.
Причому доходи фізособи резидента будуть оподатковуватися вже за наслідками 2022 року, якщо не будуть внесені зміни до ПКУ.
***
Також читайте:
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 122 грн/міс
Передплатити