Комісія може залишатись у комісіонера або сплачуватись комітентом

Запитання: Підприємство-«єдинник» працює через інтернет-магазин з продажу одягу за договорами комісії з фізособами-підприємцями і підприємствами (теж на єдиному податку). У договорі комісії прописано, що винагорода залишається у комісіонера, тобто у підприємства. Чи можна працювати за такою схемою, чи треба повертати всю суму за проданий товар? Яка стаття ПКУ регулює це питання? Які наслідки у підприємства, якщо комісію воно залишало собі?

Відповідь:

Порядок укладання, виконання та припинення договорів комісії врегульовані главою 69 ЦКУ (ст. 1011-1027).

Так, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги (ч. 1, 3 ст. 1013 ЦКУ).

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (ст. 1014 ЦКУ).

Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові (ст. 1020 ЦКУ).

Отже, сторони мають право в договорі комісії визначити, яким чином комісіонер буде отримувати плату за свої дії: перераховувати всі отримані від покупців кошти комітенту чи залишати свій відсоток, і лише решту суми надсилати комітенту. При цьому варто обговорити у договорі комісії й вимоги щодо розпорядження сумами, які отримані в результаті виконання комісіонером вимог договору на найбільш вигідних умовах, тобто, якщо товар проданий за ціною, вищою, ніж комітент зазначив у договорі комісії. Оскільки така додатково одержана винагорода (ст. 1014 ЦКУ) також належить комітенту, то комітент має право розпорядитись ними на умовах договору. Наприклад, залишати всю цю додаткову винагороду собі (або лише певний процент від неї). 

При цьому, слі врахувати, що ст. 1020 ЦКУ дає право комісіонеру відраховувати належні йому суми за договором комісії без прямої вказівки на це у договорі. Водночас, якщо у договорі комісії передбачено, що комісіонер надсилає всі отримані кошти комітенту і лише після складення звіту комітент перераховує належні комісіонером суми, і самостійне відрахування не можливе, то ст. 1020 не працює. Адже, відповідно до ч. 1 ст. 1022 ЦКУ, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. 

Якщо в порушення умов договору комісії належні комісіонеру кошти він залишив собі, відповідальність за це має бути прямо зазначена у договорі у вигляді штрафу. За відсутності відповідальності в положеннях договору, комісіонер несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань. А саме: комітент має право вимагати сплатити пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ щодо самостійно утриманих сум (ч. 6 ст. 231 ГКУ) та три відсотки річних (ст. 625 ЦКУ).

При цьому відзначимо, що оскільки комісіонер є платником єдиного податку, то відповідно до п. 292.4 ПКУ доходом платника єдиного податку є сума отриманої винагороди повіреного (агента) у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами. При цьому, відповідно до п. 292.6 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі. Таким чином, якщо комісіонер утримує свою винагороду з суми оплати покупців за проданий комісійний товар, то датою виникнення доходу у вигляді комісійної винагороди буде надходження такої оплати від покупців, а якщо договором комісії передбачено окрему виплати винагороди комісіонеру комітентом (звісно, у грошовій формі) – то дата надходження такої виплати від комітента.