Відповідно до пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – юридичною особою або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладання договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов’язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.
Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.
Спрощена система оподаткування для фізичних осіб – підприємців регулюється главою 1 розділу ХІV ПКУ де пп. 1 п. 297.1 ст. 297 платники єдиного податку звільняються від сплати, та подання податкової звітності по податку на прибуток підприємств.
Відповідно до п. 297.3 ст. 297 ПКУ платник єдиного податку виконує передбачені Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
Враховуючи вищенаведене, фізична особа – підприємець платник єдиного податку, який виплачує доходи нерезиденту – юридичній особі не вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів та звітність про виплачені доходи до контролюючих органів не подає.