Як було зазначено вище, відповідно до пп. 291.5.3 ПКУ, підприємці взагалі не можуть бути платниками ЄП будь-якої групи у разі надання в оренду:
— житлових приміщень та/або їх частини (1), загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів;
— нежитлових приміщень (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
Отже, об'єкти нерухомого майна поділяються на житлові та нежитлові. Житлова нерухомість — це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. Перелік житлового фонду наводиться у ст. 4 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.83 р. №5464-X. Нежитлові приміщення — це приміщення, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Як сказано у ст. 1 Закону України від 29.11.2001 р. №2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», нежитловим приміщенням може бути приміщення, що належить до житлового комплексу, але не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Тож для визначення обмежувального критерію площі слід звернути увагу на технічну документацію нерухомості та акт введення об'єкта в експлуатацію.
--1--
Оренда житлових приміщень — операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату (пп. 14.1.97 ПКУ).
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись