Відшкодування комунальних платежів від орендаря та єдиний податок

Бухгалтерський облік витрат регламентований НП(С)БО 16. 

Витрати на утримання майна, що надається в оренду з метою отримання доходу від орендних платежів, обліковуються за правилами обліку витрат на надання послуг.

Відповідно до п. 11 НП(С)БО 16, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Склад загальновиробничих витрат наведено у п. 15 НП(С)БО 16. Витрати на сплату податків там не зазначені.

Натомість податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі  (крім  податків,  зборів  та  обов'язкових  платежів,  що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг) включаються до адміністративних витрат – п. 18 НП(С)БО 16.

Відповідно до пп. 293.1 ПКУ, ставки єдиного податку для платників третьої групи встановлюються  у відсотках до доходу.

Згідно з пп. 292.1 ПКУ, доходом платника єдиного податку є:

1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пп.  292.3 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності; 

2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пп.  292.3 ПКУ.

З вищенаведеного випливає, що єдиний податок за правилами НП(С)БО 16 не включається до собівартості послуг з надання майна в оренду, оскільки він справляється з доходу платника єдиного податку третьої групи. Відповідно, він не може бути заявлений до відшкодування орендарем у складі відшкодування ним вартості комунальних послуг, оскільки не входить в їх собівартість. Включити в договір оренди положення про те, що комунальні послуги відшкодовуються у сумі, збільшеній на суму єдиного податку, можна тільки за згоди орендаря.

«Зайві» витрати на сплату єдиного податку з суми відшкодування комунальних платежів виникають через те, що спрощена система не передбачає обліку витрат, а податок розраховується виключно від доходу. Якби орендодавець перебував би на загальній системі, він би міг включити вартість комунальних послуг до витрат з метою оподаткування. При тому, що відшкодування таких послуг збільшує дохід "загальносистемника", то з урахуванням витрат в кінцевому підсумку з суми відшкодування комунальних послуг загальносистемник не сплачує податок на прибуток. А от у "єдинника" ситуація інша.

Зауважимо, що орендодавець на власний розсуд встановлює орендну плату за користування майном. І ось у вартість орендної плати можна закласти «зайві» суми єдиного податку, які сплачуються з відшкодування вартості комунальних послуг. Щоправда, така вартість може бути різною у різних місяцях, тоді як орендна плата зазвичай встановлюється у постійній сумі оплати за місяць.

У цьому випадку збільшення орендної плати можна передбачити у такій постійній сумі, щоб вона завідомо перевищувала витрати на сплату податків з суми відшкодування комунальних платежів.