Платник єдиного податку сплачує єдиний соц внесок навіть, якщо діяльність не проводиться

Відповідно до п. 295.1 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Водночас нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами ДПС на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Пунктом 295.5 ПКУ визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

У разі припинення платником ЄП провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платникові до останнього дня (включно) календарного місяця, у якому до органу державної податкової служби подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності (п. 295.8 ПКУ). Зверніть увагу на те, що ПКУ говорить про припинення, яке тягне за собою відмову від спрощеної системи оподаткування, а не про призупинення господарської діяльності. Отже, платник ЄП другої групи має сплачувати авансові внески включно до місяця, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування, незалежно від того, чи провадиться таким ФОП підприємницька діяльність чи ні.

Щодо сплати фізособою-підприємцем ЄСВ зазначимо таке. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, підприємці — платники єдиного податку повинні сплачувати ЄСВ у самостійно обраному розмірі, але не менш ніж мінімальний страховий внесок-1 і не більше, ніж максимальна величина бази нарахування ЄСВ (2012 року — 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб). Якщо підприємець відмовиться від спрощеної системи оподаткування, він перебуватиме на загальній системі оподаткування. А згідно з п. 2 ч.1 ст. 7 Закону про ЄСВ єдиний соціальний внесок нараховується для фізосіб-підприємців (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО. Хоча при цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Таким чином, підприємець на загальній системі оподаткування повинен сплачувати ЄСВ лише за наявності чистого оподатковуваного доходу (прибутку). Звільнення від сплати ЄСВ передбачено лише для ФОП-«єдиноподатників», які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ч. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ). Отже, ФОП на єдиному податку має сплачувати ЄСВ навіть за періоди, в яких він не провадив підприємницьку діяльність, у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок.

--------1--------

Мінімальний страховий внесок для «єдиноподатника»-фізособи — сума ЄСВ, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується дохід, та підлягає сплаті щомісяця (згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ). Для «єдиноподатників» передбачена поквартальна сплата ЄСВ відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ.

-----------------