Платник єдиного податку користується приміщенням за договором користування: які наслідки?

Відповідно до п. 292.3 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається, зокрема, вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду послуг. Безоплатно отриманими вважаються послуги, надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких послуг.

Виникає питання, чи відповідає безоплатне користування, поняттю “послуги”? Послуга, споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Із суті запитання, платник ЄП користується приміщенням за договором позички. Згідно ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Проте, податківці дотримуються позиції, що надання майна у користування, є послугою. І бажають бачити дохід. Але, виникає практичне питання: як визначатиметься сума такого доходу, якщо в договорі вартість користування не зазначено? Зауважимо, що ст. 39 ПКУ щодо визначення механізму звичайних цін на платників ЄП не поширюється. Фактично у ПКУ є неузгодженість, за фіскальним підходом дохід є, а як його визначити не відомо. Можна порадити в актах (первинних документах) визначати символічну вартість користування приміщенням, з обов'язковим зостереженням, що за договором позички оплата за нього не відбувається, і визнавати дохід, який обкладається єдиним податком (в бухгалтерському обліку дохід відображається проведенням Дт 92 (91 або 93) Кт 719).  Можна брати сміливий варіант, з аргументацією на те, що договірна ціна дорівнює нулю, відповідно дохід не визнається. У разі обрання цього варіанту, платник ЄП повинен бути готовим відстоювати свою позицію.