Чи може платник ЄП IV групи не нараховувати резерв сумнівних боргів?

Перш за все нагадаємо, що зміна системи оподаткування не впливає на ведення бухобліку. Бухоблік ведеться згідно з вимогами Закону про бухоблік та положень НП(С)БО незалежно від того, на якій системі оподаткування перебуває підприємство.

Створення та використання резерву сумнівних боргів регламентовано НП(С)БО 10. Малі та мікропідприємства можуть застосовувати НП(С)БО 25.

Відповідно до п. 7 НП(С)БО 25 підприємства, зазначені у пп. 2 пп. 2 розділу І НП(С)БО 25, можуть:

• обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості;
• не створювати забезпечення наступних витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань тощо), а визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення;
• поточну дебіторську заборгованість включати до підсумку балансу за її фактичною сумою, тобто не створювати резерв сумнівних боргів.

Наступне питання: яких саме підприємств це стосується? Це стосується підприємств, які мають право складати Фінансову звітність мікропідприємства:

1. власне мікропідприємств – юридичних осіб, які визнані такими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

2. підприємств, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства;

3. непідприємницьких товариств.

Отже, якщо дане підприємство можна віднести до 1 чи 2 пункту цього переліку, воно може складати Фінансову звітність мікропідприємства і відповідно не створювати резерв сумнівних боргів.

Докладніше про те, як визначити належність підприємства до певної категорії, ми писали тут. Якщо підприємство належить до категорії мікропідприємств, воно може не створювати резерв сумнівних боргів.

Згідно з пп. 44.2 ПКУ, юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У пп. 3 п. 291.4 ПКУ зазначені юридичні особи – платники ЄП тільки ІІІ групи. Платники ЄП IV групи зазначені у пп. 4 п. 291.4 ПКУ. Відповідно до цього, платники ЄП 4-ї групи не наділені правом вести спрощений бухоблік. В даному випадку підприємство не може скористатися цією причиною для ненарахування резерву сумнівних боргів, адже воно не є платником ЄП 3-ї групи.

Висновки:

• Якщо підприємство – платник ЄП IV групи належить до мікропідприємств, воно може не створювати резерв сумнівних боргів.
• Як визначити категорію підприємства, докладніше ми писали в окремій аналітиці. 
• Сам по собі перехід на ЄП IV групи не є причиною для ненарахування резерву сумнівних боргів. Таке право мають тільки платники ЄП III групи.
• Якщо раніше резерв нараховувався, і підприємство прийняло рішення надалі його не нараховувати (зокрема, з тієї причини, що воно належить до мікропідприємств), то залишок раніше нарахованого резерву слід списати: Дт 38 Кт 719.