Відступлення права вимоги поворотної фіндопомоги від однієї фізособи до іншої

Юридичне підґрунття відступлення права вимоги визначене ЦКУ. Зокрема, згідно зі ст. 512 ЦКУ, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій ж формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для цілей оподаткування відповідно до пп. 14.1.255 ПКУ, відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

З цих норм податківці у листі ДФС від 24.02.2017 р. №3894/6/99-99-13-02-03-15 зробили такий висновок: у разі, якщо відповідно до договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто відбувається  заміна кредитора, то доходу у розумінні ПКУ у нового кредитора не виникає. Хоча цей висновок на користь нового кредитора, все-таки є підстави з ним не погодитися.

А саме: відповідно до пп. 165.1.31 ПКУ, не включається до доходу фізособи – платника ПДФО основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку. Тобто суть ситуації полягає саме в поворотності фіндопомоги, яка повертається саме тій особі, яка її надала: спочатку фізособа надала свої кошти, а потім отримала їх назад. Природно, що таке повернення раніше наданих коштів саме тій особі, яка їх надала, не повинно оподатковуватися.

У тому разі, коли фізособа відступає своє право на зворотнє отримання раніше наданих коштів іншій особі, порушується умова того, що фіндопомога повертається саме тій особі, яка її надала.

Фізособа – новий кредитор не надавала фіндопомогу дебітору - отримувачу, тож для нового кредитора  пп. 165.1.31 ПКУ не працює, а відповідно, і повернення йому фіндопомоги, яку він не надавав, все-таки буде його доходом.

Звісно, новий кредитор міг отримати право вимоги не безкоштовно, а за плату первісному кредитору, але на цей випадок жодної норми в ПКУ немає, ПКУ не передбачає врахування витрат фізосіб на придбання прав вимоги заборгованості.

Для фізособи – первісного кредитора не буде жодних наслідків, якщо вона відступить право вимоги іншій особі, адже вона несе витрати, а не отримує доходи.

Отже, на нашу думку, варто зайняти обережну позицію та обрати один з варіантів:

• вважати повернення фіндопомоги новому кредитору його додатковим благом (іншим доходом) відповідно до пп. 164.2.20 ПКУ та при виплаті йому коштів утримати ПДФО за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5%;
• з метою уникнення сплати ПДФО та ВЗ не здійснювати відступлення права вимоги іншій фізособі. Юридична особа повертає фіндопомогу первісному кредитору, а він вже здійснює розрахунки з іншими фізособами на свій розсуд.

Разом з цим, можна подати податківцям запит на індивідуальну податкову консультацію, щоб бути впевненими в тому, яку думку вони мають зараз, оскільки вищезгаданий лист ДФС видано ще у 2017 році. 

Нагадаємо, що основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, відображається у додатку №4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску  під ознакою доходу «153».