Бухгалтерський облік внеску до статутного капіталу в іноземній валюті

Спочатку коротко нагадаємо юридичні основи. 

Порядок формування статутного капіталу товариства регулюється ЦКУ, ГКУ та Законом України від 19.09.1991 р. №1576-XII «Про господарські товариства» (далі – Закон №1576).

Крім цього, ст. 1 Закону України від 19.03.1996 р. №93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування» (далі – Закон №93) визначено терміни: 

• іноземні інвестори - суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; 
• іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; 
• підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. 

А згідно з постановою НБУ від 13.12.2016 р. №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» кошти, що надійшли для здійснення іноземних інвестицій в Україну, не підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України. Тож, внесок у статутний капітал товариства у вигляді валютних коштів від нерезидента спочатку зараховується на розподільчий рахунок, а потім на поточний рахунок товариства. 

Тепер щодо бухгалтерського обліку зазначених операцій. 

Згідно з листом Міністерства фінансів України від 20.08.2012 р. №31-08410-07-25/20605, внесок засновника господарського товариства до статутного капіталу підприємства оцінюється та фіксується у статутних документах в грошовій одиниці України за курсом НБУ і не підлягає переоцінці в подальшому у зв'язку зі зміною курсу іноземних валют.  Отже, коли відбулася державна реєстрація підприємства та його статутного капіталу, в бухгалтерському обліку такого підприємства слід було зафіксувати цю подію, одночасно із виникненням зобов’язання засновників такий статутний капітал сформувати, у сумі в гривні, яка була визначена за курсом НБУ на дату цієї події: Дт 46 Кт 401 на суму 26000 грн. 

Однак сам внесок до статутного капіталу відбувається пізніше (і на суму зареєстрованого розміру внеску до статутного капіталу робиться проведення Дт 316 Кт 46 26000 грн). Але якщо засновник вносить обіцяні 1000 доларів США, наприклад, при курсі НБУ 26,4 грн/долар США, фактично, отримана сума становитиме 26400 грн, що на 400 грн більше, ніж зареєстрований розмір статутного капіталу. Як обліковувати зазначену різницю? 

Звісно, підприємство могло б повернути засновнику зайво перераховані кошти, шляхом переведення такої різниці в долари США. Але якщо про повернення не йдеться і уся сума отриманих коштів залишається у підприємства, її облік відбувається наступним чином.

Зрозуміло, що ця різниця виникла внаслідок зміни валютних курсів. Тобто, її можна назвати курсовою різницею, але із застереженням про те, що вона має особливий порядок бухгалтерського обліку!

Курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов’язань засновників при формуванні статутного капіталу, не впливають на обсяги доходів та витрат. Тому суми таких курсових різниць відображаються у складі додаткового капіталу.  Це визначено в п. 8 П(С)БО 21.

В Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій Наказом МФУ від 30.11.1999 р. №291, для цього передбачено субрахунок 423 "Накопичені курсові різниці", на якому узагальнюється інформація про курсові різниці, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу та визнаються в іншому сукупному доході.

Які проведення слід зробити за операціями з формування статутного капіталу у валюті та з продажу цієї валюти, розглянемо у таблиці.