Боржник не повертає гроші за розпискою: як стягнути борг через суд? (аудіоверсія)

Кредитор може звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу за розпискою, якщо вона підтверджує отримання коштів у позику та обов’язок позичальника їх повернути.

Відповідно до ст. 1046 ЦКУ за договором позики позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів, а згідно зі ст. 1047 ЦКУ на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Зі змісту розписки має бути можливо встановити, що кошти були передані саме у позику, їх розмір, особу позичальника та його обов’язок повернути отримані кошти. Зазначення дати і місця складання розписки, валюти позики, строку та порядку її повернення, а також повних даних сторін є доцільним для чіткого визначення змісту та умов боргового зобов’язання. При цьому закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики.

Для звернення до суду важливо мати оригінал розписки. Додатковими доказами можуть бути банківські виписки, платіжні документи, листування сторін, повідомлення про визнання боргу, докази часткового повернення коштів та інші документи, які підтверджують передання коштів і невиконання боржником обов’язку щодо їх повернення. Суд оцінює докази в їх сукупності.

Якщо у розписці зазначено строк повернення боргу, після його спливу кредитор може вимагати повернення коштів. Якщо строк повернення позики не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, застосовуються правила ст. 1049 ЦКУ щодо строку повернення позики. 

Алгоритм дій кредитора

• Перевірити зміст та оригінал розписки: Необхідно переконатися, що з документа можна встановити факт отримання коштів у позику, їх суму, особу позичальника та обов’язок повернути кошти. Розписка може підтверджувати укладення договору позики та факт передання коштів;
• Встановити суму боргу та строк його повернення: Необхідно перевірити, чи визначений у розписці строк повернення коштів та чи настав строк виконання зобов’язання;
• Зібрати додаткові докази: Доцільно зберегти документи, що підтверджують передачу коштів, листування сторін, банківські виписки, докази часткового повернення боргу, визнання заборгованості та інші документи, які підтверджують існування і невиконання зобов’язання. Суд оцінює розписку та інші докази в їх сукупності;
• За необхідності направити боржнику письмову вимогу про повернення коштів: У вимозі варто зазначити суму боргу, підставу його виникнення, строк повернення та наслідки невиконання вимоги. Якщо строк повернення позики не визначений або визначений моментом пред’явлення вимоги, така вимога має особливе значення;
• У разі неповернення боргу звернутися до суду: Кредитор може пред’явити позов про стягнення суми позики, а за наявності передбачених законом підстав — також інших належних до стягнення сум.

Важливо: сама наявність розписки не означає автоматичного задоволення позову. Суд оцінює її зміст, справжність та інші докази у сукупності. Особливо важливо, щоб із розписки можна було встановити факт отримання коштів саме як позики та обов’язок боржника їх повернути. Якщо боржник заперечує факт отримання коштів, справжність розписки або стверджує, що кошти були передані на іншій підставі, кредитору необхідно надати суду відповідні докази.

Судова практика

У постанові КЦС ВС від 27.04.2023 у справі №161/11436/21 Верховний Суд зазначив, що боргова розписка є доказом не лише укладення договору позики та його умов, а й факту передання позичальнику відповідної грошової суми

Висновки

• Розписка може підтверджувати укладення договору позики, його умови та факт передання коштів позичальнику;
• Для стягнення боргу важливо, щоб зі змісту розписки можна було встановити факт отримання коштів у позику, їх суму та обов’язок позичальника повернути кошти;
• Оригінал розписки є важливим доказом існування боргового зобов’язання. У разі виникнення спору доцільно надати також інші докази, які підтверджують передання коштів та невиконання боржником обов’язку щодо їх повернення;
• Якщо боржник не повернув кошти у встановлений строк, кредитор може звернутися до суду з вимогою про стягнення суми боргу, а залежно від обставин справи — також інших належних до стягнення сум.