Звісно, що операція із закупівлі алкогольних напоїв та солодощів для покупця є покупкою, а не реалізацією таких активів. Інше питання – подальша доля цих покупок.
Реалізацію алкогольних напоїв, зокрема, і обов’язок ліцензування оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями в Україні регулює Закон «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР. Однак в цьому Законі немає визначення терміну «реалізація або продаж алкогольних виробів». Тож, доведеться звернутися до інших законодавчих актів, а саме до глави 54 «Купівля-продаж» ЦКУ.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зверніть увагу, що оплатність – це одна з істотних умов такого договору, адже, якщо передача товару у власність не передбачає його оплату одержувачем, то йдеться вже про зовсім інші цивільно-правові відносини за договором дарування (які регулюються главою 55 ЦКУ). Те, що за пп. 14.1.202 ПКУ, продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів, жодним чином не впливає на необхідність одержання ліцензії для безоплатної роздачі алкогольних напоїв. Адже таке визначення продажу товарів встановлено лише з метою оподаткування, а не для ліцензування.
Але у податківців інша, фіскальна точка зору з цього приводу. Зокрема, у відповіді на запитання «Чи потрібно придбавати ліцензію на реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо СГ планує під час проведення рекламної акції (презентації) безоплатно розповсюджувати алкогольні напої (тютюнові вироби)?» («ЗІР», код консультації 115.03) ДФСУ говорить:
«При розповсюдженні алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом безоплатного їх надання споживачеві право власності на них переходить до споживача. Тому такі операції розглядаються як операції з продажу і можуть здійснюватись лише за наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
До суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, якщо такі операції будуть здійснюватись без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій – 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (ст. 17 Закону)».
Отже, щоб не потрапити під відповідні штрафні санкції, підприємству, яке не має ліцензії на торгівлю алкогольними виробами, краще не допускати роздачу таких виробів та споживання їх іншими особами, зокрема, і працівниками. З іншого боку, списання таких виробів, зокрема, через псування чи бою, не є розповсюдженням, а отже не підпадає під реалізацію таких виробів навіть з метою оподаткування. Тож, у випадку такого списання, ліцензія не потрібна.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити