Відповідальність за виплату авансу у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 115 КЗпП

Відповідно до ч. 3 ст. 115 КЗпП, розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Як правило, розмір авансу повинен складати не менше 50% тарифної ставки (посадового окладу) працівника за цей місяць. Хоча й за такого розміру авансу можливі порушення, якщо, наприклад, в першій половині місяця буде відпрацьовано 11 робочих днів, а у другій – 10. Тому, на нашу думку, фіксований розмір авансу доцільно встановлювати більшим, ніж 50% від окладу або тарифної ставки, наприклад, 60%, або розраховувати суму авансу на підставі фактичних даних щодо відпрацьованого часу за першу половину місяця.

При нарахуванні авансу не враховуються надбавки, премії та інші доплати, передбачені законодавством, виплата яких має здійснюватися у строки, установленні для виплати заробітної плати за підсумками місяця.

За виплату авансу у сумі меншій ніж передбачено ч. 3 ст. 115 КЗпП юридична особа несе відповідальність згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП як за виплату їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (у 2021 р. - 18000,00 грн).

Разом з тим, крім фінансових санкцій, може бути застосовано адміністративний штраф відповідно до ст. 41 КпАП  від 30 до 100  нмдг (від 510 до 1700 грн). 

В окремих випадках за безпідставну невиплату зарплати громадянам більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, передбачено кримінальну відповідальність за ст. 175 ККУ.

Тож аби не сплачувати фінансовий та адміністративний штрафи, та не нести кримінальну відповідальність за таке порушення, потрібно дотримуватися вимог КЗпП.

Щодо відповідальності за відсутність колективного договору на підприємстві слід зазначити, що чинним законодавством будь-якої відповідальності за це не встановлено. Статтею 17 Закону №3356 передбачає відповідальність лише за ухилення від участі в переговорах, за порушення і невиконання колективного договору, угоди, а також за ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів. Тож, у разі перевірки Держпраці не може застосувати даний штраф до посадових осіб за відсутність колективного договору.

У разі відсутності на підприємстві колективного договору, то для врегулювання питання по оплаті праці потрібно розробити положення про оплату праці. Положення про оплату праці — локальний нормативний акт, що затверджується керівником підприємства. Це Положення має бути затверджене наказом керівника підприємства після узгодження його з представником профспілкової організації або уповноваженим представником трудового колективу. Працівників слід ознайомити з нормами Положення про оплату праці під підпис.

За відсутність положення про оплату праці на юридичних осіб накладається штраф за порушення інших вимог законодавста у розмірі 1 МЗП (абз. 8 п. 2 ст. 265 КЗпП).