Розписка про позику має містити умови повернення коштів

Умови надання позики врегульовані приписами ст. 1047 — 1049 ЦКУ, а саме:

1) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками;

2) договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надано розписку позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей;

3) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою (постанова ВСУ від 18.09.2013 р. №6-63цс13), на підтвердження якої може бути надано розписку позичальника, яка не лише є доказом укладення договору, а й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і цей момент може не збігатися з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг (висновок ВСУ у постанові від 02.07.2014 р. у справі №6-79цс14).

В іншому своєму рішенні ВСУ (постанова від 11.11.2015 р. у справі №6-1967цс15) зазначив, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦКУ). Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання і повернення коштів.

При цьому, як зазначено у запитанні, сторони цілком правильно визначили, що повернення коштів буде у гривнях, проте за курсом НБУ на дату повернення. Адже ВСУ (справа №6-79цс14) вказує на те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України — гривня.

Водночас, що робити, якщо у самій борговій розписці не зазначено дати повернення?

Річ у тім, що з огляду на все вищенаведене така розписка, як в умовах запитання, не заміняє договору позики.

Відповідно до пп. 14.1.257 ПКУ, поворотна фінансова допомога — це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. Безповоротна фінансова допомога — це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Згідно з п. 177.1 ПКУ, оподаткуванню ПДФО підлягають доходи фізичних осіб — підприємців, які отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності. До речі, сума безповоротної фінансової допомоги, яка отримується фізичною особою — підприємцем, включається до складу доходу. Проте, відповідно до п. 177.6 ПКУ, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку — фізичних осіб.

Враховуючи, що отримання фізичною особою — підприємцем поворотної фінансової допомоги (позики) відповідно до умов договору підлягає обов'язковому поверненню у визначений строк, то протягом дії договору сума поворотної фінансової допомоги не включається до складу доходу суб'єкта господарювання.

При цьому, якщо сума поворотної фінансової допомоги не повертається у визначений у договорі термін, то вона включається до складу доходів фізичної особи — підприємця та оподатковується на загальних підставах.

Отже, якби підприємці уклали договір позики та зазначили у ньому дату повернення, то така позика з погляду ПКУ була б поворотною фінансовою допомогою. Проте ми маємо лише розписку не просто без договору, а ще й без дати повернення, що, зважаючи на визначений ЦКУ термін «позовна давність», означає, що видана вона безстроково. Отже, за визначенням пп. 14.1.257 ПКУ така допомога, надана без укладання договору, вважатиметься безповоротною. Для того щоб визначитися з терміном позовної давності, позикодавцю слід виконати умови ч. 2 ст. 530 ЦКУ та звернутися до позичальника з вимогою про повернення коштів, яка має бути виконана у семиденний термін. Але це лише з погляду цивільного законодавства.

А ось з метою ПКУ в момент, коли така позика була надана (перерахована на р/р позичальника), вона є безповоротною фінансовою допомогою та має бути включена до доходу підприємця у періоді її надання. Тому, щоб уникнути такої ситуації, слід не лише укласти угоду про надання позики датою її надання, а й визначити строк її повернення (3, 5 років або більше). Видана розписка про отримання коштів, з огляду на вищенаведену позицію ВСУ, посвідчуватиме лише факт передання коштів.