Споживачем у розумінні законодавства є лише фізособа, яка придбаває товари виключно для особистих потреб

При детальному аналізі положення ст. 1 Закону про захист прав споживачів можна дійти висновку, що споживачем у розумінні Закону є лише фізична особа, яка придбаває товари, роботи послуги виключно для особистих потреб. Це означає, що фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, а також фізична особа як найманий працівник, котрий придбаває продукцію, роботи, послуги за кошти підприємства, — не є споживачами в розумінні Закону. Отже, важливим критерієм у розмежуванні кола осіб, які підпадають під дію Закону, і тих, хто не підпадає під його дію, є те, від чийого імені виступає фізична особа.

Саме тому під час купівлі товарів можуть виникати певні складнощі. Так, якщо найманий працівник, отримавши під звіт кошти, придбає для підприємства товар у роздрібній мережі, то дія Закону про захист прав споживачів на придбаний товар поширюватися не буде, а це означає, що ця фізична особа не зможе скористатися гарантійним ремонтом або обміняти товар в установленому Законом про захист прав споживачів порядку. І навпаки, придбавши товар у мережі роздрібної торгівлі, фізична особа — споживач має право на гарантійний ремонт та обмін товару, що передбачено ст. 7 названого Закону.

Розглядаючи питання дії Закону стосовно фізичних осіб, слід також зауважити, що не є споживачами в розумінні Закону фізичні особи, які придбавають продукцію в магазинах оптово-роздрібної торгівлі для власного споживання, користуючись при цьому ідентифікаційними картками підприємств. У цьому випадку покупцем є підприємство або фізична особа — підприємець. Саме тому при розрахунках, окрім фіскального чека, кожному покупцю видається податкова накладна, яка є документом бухгалтерського обліку.