Як оскаржити неправомірне рішення податкового органу?

Відповідно до пп. 87.1 ПКУ, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Далі, сплату грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пп. 43.4-1 ПКУ;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з ПДВ (на підставі відповідної заяви платника) до Держбюджету України.

Що таке надміру сплачені грошові зобов'язання, визначено у пп. 14.1.115 ПКУ – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пп. 14.1.175 ПКУ, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ. Отже, якщо підприємство зробило виправлення звітності з єдиного податку у сторону зменшення, то у нього не могло виникнути ані податкового боргу, ані пені, а зайво сплачені суми ЄП є надміру сплаченими грошовими зобов’язаннями. 

У будь-якому разі, якщо нарахована пеня була погашена за рахунок переплати з єдиного податку, то податковий борг знову ж таки не виникає.

Платник податків може оскаржити податкове повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені ПКУ за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку (див. пп. 14.1.7 ПКУ).

Порядок оскарження рішень контролюючого органу описаний у ст. 56 ПКУ.

Адміністративне оскарження може бути розпочате лише протягом встановлених строків. Відповідно до пп. 56.3 ПКУ скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пп. 44.6 ПКУ) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Далі, відповідно до пп. 56.6 ПКУ у разі, коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Судове оскарження може бути розпочате протягом загального строку давності – 1095 к.д. (див. пп. 56.18 ПКУ). Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пп. 56.19 ПКУ у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пп. 56.17 ПКУ.

Отже, підприємство може обрати процедуру адміністративного або судового оскарження неправомірного рішення контролюючого органу.