На підставі рішення уповноваженого із соціального страхування про призначення матеріального забезпечення, фізична особа – платник єдиного внеску у разі, якщо вона не користується послугами відповідних кваліфікованих спеціалістів, самостійно нараховує собі суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах та заповнює звортній бік листка непрацездатності.
Відповідно до частини 5 статті 32 Закону №1105 матеріальне забезпечення виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні.
Обчислення середньоденного доходу для розрахунку страхових виплат фізичними особами – платниками єдиного внеску здійснюється відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (далі – Порядок №1266).
Враховуючи, що для фізичних осіб – платників єдиного внеску, відповідно до абзаців 3 – 5 частини 8 статті 9 Закону №2464, визначено спеціальні строки сплати єдиного внеску, а саме: платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, а платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, тому фактично право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону №1105 такі особи будуть набувати після сплати єдиного внеску.
Для фізичних осіб – платників єдиного внеску, які мали укладені договори добровільного страхування на період 2015 – 2016 рік, розрахунковий період необхідно визначати, враховуючи у тому числі місяці добровільного страхування в 2015 році.
Якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середній дохід визначається для розрахунку:
- допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов’язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця – виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку;
- допомоги по вагітності та пологах – виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Водночас, відповідно до статті 21 Закону №1105 страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті.
Обчислення страхового стажу для розрахунку страхових виплат повинно здійснюватися за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, при цьому отримання даних робочими органами Фонду з цього реєстру до подання фізичною особою – платником єдиного внеску звітності відповідно до законодавства є неможливим.
Тобто, до фізичних осіб – платників єдиного внеску, які у 2015 році не підпадали під загальнообов’язкове державне соціальне страхування (не працювали за наймом) або добровільному страхуванню за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, повинно бути застосоване вищезазначене обмеження розміру допомоги.
Середній дохід для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів страхувальника обчислюється страхувальниками на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС (пункт 32 Порядку №1266).
Тому розрахунок матеріального забезпечення фізичними особами – платниками єдиного внеску до закінчення терміну подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування необхідно здійснювати із розміру мінімальної заробітної плати.
В подальшому, після подачі річної звітності фізичними особами – платниками єдиного внеску, вони матимуть право на здійснення перерахунку раніше виплаченого матеріального забезпечення, розрахованого із розміру мінімальної заробітної плати, за страховими випадками, які настали у звітному році, з урахуванням нарахованого єдиного внеску за звітний рік.
У разі несплати єдиного внеску у строки, визначені Законом №2464, матеріальне забезпечення, виплачене із розміру мінімальної заробітної плати, підлягатиме поверненню.