Працедавець відповідає за шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов’язків

Чинним законодавством встановлено чітку відповідь на це запитання. Стаття 1172 ЦКУ говорить: «Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника». Мало того, стаття 1187 ЦКУ, яка відносить транспортні засоби до джерел підвищеної небезпеки, говорить, що відшкодовувати шкоду, завдану транспортним засобом, має власник автомобілю (або його орендар).

Отже, якщо автомобіль потрапить у ДТП і пошкодить майно чи здоров’я інших осіб, то відповідальність за шкоду, завдану діями водія — найманого працівника під час виконання ним трудових обов’язків, нестиме його працедавець.

Iнша річ, що найманий працівник несе матеріальну відповідальність уже перед роботодавцем за завдану його діями працедавцю шкоду згідно з главою IХ КЗпП. До речі, ця глава передбачає два види матеріальної відповідальності працівників:

1) обмежену (в межах середньомісячного заробітку, ст. 132 КЗпП);

2) повну (в межах усієї суми дійсної матеріальної шкоди, ст. 134 КЗпП).

Якщо розмір шкоди, завданої працівником, менший або дорівнює його середньомісячному заробітку, погасити цю шкоду шляхом вирахування з зарплати працівника просто. Для цього достатньо наказу керівника підприємства. Але зверніть увагу: виданий цей наказ має бути не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернений до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про нього працівникові. Iнакше утримати такі кошти можна буде лише за рішенням суду (згідно ст. 136 КЗпП), або за власним бажанням працівника, наприклад за його заявою (згідно ст. 130 КЗпП).

Якщо ж розмір шкоди більший за середньомісячний заробіток, утримати її з працівника можна буде, зокрема, за умов, наведених у ст. 134 КЗпП:

1) якщо з водієм укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. Між іншим, з водієм такий договір укласти можна лише тоді, якщо він є за сумісництвом ще й, наприклад, експедитором. Адже посада та робота водія не внесена до переліку посад та робіт, із працівниками на яких можна укладати договір про повну матеріальну відповідальність-¹, а статтею 135-1 КЗпП встановлено, що такий договір може бути укладений лише з тими працівниками, які належать до цього переліку;

¹ Перелік посад і робіт, котрі заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на схов, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. №447/24. Хоч цей Перелік і не встановлено КМУ, але за відсутності новішого нормативного акта він зберігає чинність на території України (відповідно до Постанови ВРУ від 12.09.91 р. №1545-ХII) і згідно з ним визначаються особи, з якими можна укладати такі договори.

2) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

3) шкоди завдано працівником, який перебував у нетверезому стані;

4) шкоди завдано умисним знищенням або умисним зіпсуттям автомобіля, його вимірювальних або керувальних приладів та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Але якщо договору про повну матеріальну відповідальність не укладено, то може статися, що працівник не погодиться з утриманням з нього відшкодування або з порядком (строками) такого утримання, й обстоювати свої права працедавцю та працівникові доведеться у суді.