Вахтовий метод роботи та оплата праці

В Україні немає загального нормативного акта щодо організації робіт вахтовим методом. Таким чином в частині, що не суперечить законодавству України, чинними залишаються Основні положення про вахтовий метод організації робіт, затверджені постановою Держкомітету СРСР із праці та соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та МОЗ СРСР від 31.12.1987 р. № 794/33-82.

Вахтовий метод роботи — це особлива форма організації робіт, заснована на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання, коли неможливо забезпечити щоденне повернення працівників до місця постійного проживання або якщо працівники витрачають понад три години на день, аби дістатися на роботу і з роботи.

Якщо підприємство вважатиме доцільним застосовувати вахтовий метод роботи, тоді слід видати наказ, у якому визначити основні умови організації робіт, порядок фінансування. Також необхідно затвердити положення про вахтовий метод організації роботи на підприємстві.

 У положенні потрібно визначити:

• загальні положення;
• організацію роботи працівників;
• режим праці та відпочинку, облік робочого часу;
• оплату праці, днів тимчасової непрацездатності і компенсації;
• організацію медичної допомоги;
• порядок надання гарантій і компенсацій, передбачених законодавством України тощо.

Облік робочого часу в такому випадку провадять відповідно до ст. 61 КЗпП — підсумований за місяць, за квартал чи інший, триваліший період, але не більше ніж за рік.

Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі від місця розташування підприємства або від пункту збирання до місця роботи й назад і час відпочинку, що припадає на цей календарний проміжок часу.

Тривалість робочого часу за обліковий період не має перевищувати нормальної кількості робочих годин, встановлених законодавством.

Підприємство забезпечує спеціальний облік робочого часу і часу відпочинку кожного працівника за місяцями із підсумовуванням за весь обліковий період на основі табеля обліку робочого часу.

Про підсумований облік робочого часу писали тут.

Робочий час і час відпочинку в межах облікового періоду регламентують графіком роботи на вахті, який затверджує адміністрація підприємства за узгодженням із відповідним профспілковим комітетом, як правило, на рік. У графіках також передбачають дні, необхідні для проїзду працівників на вахту і назад

Дні перебування в дорозі до місця роботи й назад до норми робочого часу не включають.

Вони можуть припадати на дні міжвахтового відпочинку.

Тривалість щоденної роботи (зміни) не має перевищувати 12 годин. Робота понад тривалість зміни, визначеної графіком, допускається у випадках, передбачених ст. 62 КЗпП, і в разі неприбуття чергової зміни вахтового персоналу протягом трьох днів. Таку роботу вважають надурочною й оплачують згідно зі ст. 106 КЗпП.

Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку працівників з урахуванням обідніх перерв можна зменшувати до 12 годин. Невикористаний час щоденного (міжзмінного) відпочинку, а також дні щотижневого відпочинку підсумовують і надають згодом як додаткові вільні від роботи дні (дні міжвахтового відпочинку) протягом облікового періоду. Кількість днів щотижневого відпочинку в поточному місяці має бути не меншою за кількість повних тижнів цього місяця. Дні щотижневого відпочинку можуть припадати на будь-які дні тижня.

Табелювання

Форму табелю обліку використання робочого часу затверджено наказом Держстату №489 (типова форма №П-5). Форма табелю рекомендована для застосування. Отже, за необхідності підприємство має право змінювати типову форму табелю за умови збереження передбачених нею показників щодо явок та неявок працівників, доповнювати типову форму графами і кодами, необхідними для обліку робочого часу на підприємстві.
 

Оплата

За дні перебування у дорозі, передбачені графіком роботи, а також за дні затримки працівників у дорозі у зв’язку із метеорологічними умовами чи з вини транспортних організацій працівнику виплачується денна тарифна ставка, оклад із розрахунку за семигодинний робочий день (п. 5.7 Основних положень).

Оскільки у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, то питання оплати часу перебування у дорозі в день, коли працівник приступає до роботи доцільно врегулювати у колективному договорі або іншому локальному акті з питань оплати праці (ст. 7 Закону № 3356), наприклад в Положенні про оплату праці.

Таким чином, роботодавець оплачує:

• проїзд працівників від місця їх постійного проживання до пункту збору і місця роботи (п. 2.5 Основних положень);
• дні перебування у дорозі (п. 5.7 Основних положень), які не враховуються до норми робочого часу;
• роботу на вахті у порядку, визначеному розділом V Основних положень.

За кожний календарний день перебування в місці проведення робіт у період вахти, а також за фактичні дні перебування у дорозі працівнику виплачується надбавка за вахтовий метод роботи (п. 5.6 Основних положень).

Також про вахтовий метод роботи писали тут, тут, тут та тут. Також зверніть увагу на Методичні рекомендації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу.