Як скласти правила внутрішнього розпорядку для працівника-надомника?

У даному випадку це буде надомна робота працівників-надомників.

Зверніть увагу на особливості роботи такої категорії працівників та їх працевлаштування.

Праця працівників вдома регламентується Положенням про умови праці надомників, затверджене постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 29.09.1981 р. №275/17-99.

Також існують міжнародні документи:

• Женевська Конвенція №177 про надомну працю від 20.06.1996 р.;
• Рекомендації №184 Міжнародної організації праці щодо надомної праці від 20.06.1996 р.

Ці документи не ратифіковані Україною, а отже, не є обов’язковими для виконання, але користуватися ними для встановлення роботодавцем та працівниками правил роботи надомників заборон немає.

Переважне право на укладення трудового договору для роботи на дому надається:

• жінкам, які мають дітей у віці до 15 років;
•  інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії); 
•  особам, які досягли пенсійного віку, але не одержують пенсію; 
• особам зі зниженою працездатністю, яким у встановленому порядку рекомендований праця в надомних умовах; 
• особам, які здійснюють догляд за інвалідами або членами сім'ї, які за станом здоров'я потребують догляду, або самі тривало хворіють;
• особам, зайнятим на роботах з сезонним характером виробництва (в міжсезонний період), а також навчаються в очних навчальних закладах;
• особам, які з об'єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в даній місцевості (наприклад, в районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 

Визначити місце роботи працівника – це обов’язок роботодавця (ст. 29 КЗпП). При цьому слід пам’ятати головне правило: організація трудових процесів в надомних умовах допускається лише для осіб, які мають необхідні житлово-побутові умови. На роботодавця покладено обов’язок оцінити житлово-побутові умови потенційного надомника з точки зору забезпечення його права на охорону праці, так і з точки зору дотримання прав і законних інтересів його сусідів.

Житлово-побутові умови громадян, які виявили бажання працювати на дому, обстежуються адміністрацією підприємства, яке використовує надомну працю, за участі представників комітету профспілки, а в деяких випадках – і представників санітарного та пожежного стану (п. 9 та п.12 Положення №275).

Крім цього, не слід забувати про обов’язок роботодавця забезпечити працівника необхідними для роботи засобами (це теж зазначено ст. 29 КЗпП). Пункт 10 Положення №275 наголошує, що адміністрація підприємства надає в безкоштовне користування надомників обладнання, інструменти та пристосування, своєчасно здійснює їх ремонт. У тих випадках, коли надомник використовує свої інструменти і механізми, йому виплачується за їх знос (амортизацію) компенсація в порядку, встановленому законодавством. Обов'язок сплати такої компенсації передбачений ст. 125 КЗпП. Розмір і порядок виплати такої компенсації, якщо їх не встановлено в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником. Докладно про таку компенсацію ви можете прочитати тут>>> 

За погодженням сторін надомнику можуть відшкодовуватися і інші витрати, пов'язані з виконанням для підприємства роботи на дому (електроенергія, вода і т. п.). 

Також слід враховувати, що Конвенція №177 визначає надомника як особу, що виконує роботу за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця. Проте в Положенні №275 такої норми немає – за ним надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір про виконання роботи вдома особистою працею з матеріалів і з використанням знарядь і засобів праці, що виділяються підприємством, або придбаних за рахунок коштів цього підприємства.

Виходячи з вищезазначеного й слід укладати ПВТР  з обов’язковим врахуванням того, що це є працівники-надомники.

Згідно з п. 20 Рекомендації Міжнародної організації праці щодо надомної праці №184 роботодавці повинні:

• проінформувати надомників про всі небезпеки, пов’язані з їхньою роботою, які відомі або мають бути відомі роботодавцю, запобіжні заходи, яких треба вжити, і навчити їх у належний спосіб, за потреби;
• забезпечити, щоб надані надомникам машини, інструменти чи інше обладнання мали відповідні захисні пристрої, і вжити розумні заходи, які забезпечували б їхнє належне технічне обслуговування;
• надати надомникам безоплатно всі необхідні засоби індивідуального захисту.

Щодо позиції Мінсоцполітики про наявність ПВТР у ФОПа та нашу думку читайте тут>>