Питанню обліку інвалюти присвячено П(С)БО 21. Відповідно до п. 4 цього стандарту, іноземна валюта — валюта інша, ніж валюта звітності.
Відповідно до п. 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними[1] в іноземній валюті проводять у двох випадках:
- на дату балансу;
- а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею. Як розраховувати — у межах операції чи за всією статтею — зазначають в обліковій політиці (п. 8 П(С)БО 21).
Датою балансу є дата, на яку складено баланс підприємства. Зазвичай датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (п. 3 П(С)БО 6).
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Утім, проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансову звітність можна складати за інші періоди (ч. 1 ст. 13 Закону про бухоблік).
Тобто за загальним правилом баланс складають станом на 31 березня, 30 червня, 30 вересня (для проміжної фінзвітності) та на 31 грудня (для річної). Якщо підприємство в наказі про облікову політику передбачило складання балансу щомісячно, то і курсову різницю потрібно буде рахувати щомісячно – на дату балансу.
Отже, курсові різниці за всіма монетарними статтями, у тому числі й за інвалютою, що знаходиться на рахунку, слід визначати за курсом НБУ, який діяв станом на 31.03, 30.06, 30.09, 31.12. Лише ті суб’єкти, які складають фінзвітність раз на рік (наприклад, підприємства-"єдинники" ІІІ групи), визначають курсові різниці на дату балансу — 31.12.
Таким чином, пряма норма п. 8 П(С)БО 21 визначає, що визначати курсові різниці за монетарними статтями потрібно не лише на дату проведення госпоперації із такими статтями, але й на кожну дату балансу, щоб валюта у балансі була оцінена за офіційним курсом НБУ, що діє на дату балансу.
Операційна чи неопераційна діяльність
Так, якщо курсові різниці виникли в результаті операційної діяльності, то їх відображають у складі інших операційних доходів (витрат) на відповідних субрахунках: 714 "Дохід від операційної курсової різниці" (якщо різниця додатна) або 945 "Втрати від операційної курсової різниці" (якщо різниця від’ємна).
Разом з тим курсові різниці від неопераційної діяльності (інвестиційної та фінансової) відображають у складі інших доходів (витрат) на відповідних субрахунках: 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці" (якщо різниця додатна) або 974 "Втрати від неопераційних курсових різниць" (якщо різниця від’ємна).
Що таке операційна діяльність, визначено у п. 3 НП(С)БО 1: операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Своєю чергою, інвестиційна діяльність – це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів, а фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталів підприємства (отримання позик, кредитів тощо).
Вибір рахунку (операційний дохід/витрати) залежить від того, за якою операцією (заборгованістю тощо) визначають такі курсові різниці і до якої діяльності відноситься ця операція. Тобто головну роль відіграє цільовий характер операції.
Так, Мінфін у листі від 24.03.2004 р. №31-04200-20-25/4757 роз’яснив, що курсові різниці від перерахунку заборгованості за кредитом в іноземній валюті визнаються (на дату здійснення розрахунків та на дату балансу) іншими операційними доходами (витратами) або іншими доходами (витратами) залежно від цільового характеру (на операційну чи інвестиційну діяльність) використання кредиту.
Та, якщо мова про курсові різниці, що виникають за інвалютою, яка міститься на рахунку підприємства, й цими грошима підприємство розраховується із постачальниками для ведення діяльності, то це за замовчуванням операційна діяльність підприємства, а тому курсові різниці є операційними.
Додатково читайте:Купівля валюти, строки розрахунків: правила та облік
[1] Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані чи сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей чи їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО 21). Наприклад, грошова дебіторська заборгованість в інвалюті; грошова кредиторська заборгованість в інвалюті;
іноземна валюта на рахунку підприємства та в касі; валютна позика; депозит в іноземній валюті тощо.
Немонетарні статті — статті інші, ніж монетарні статті балансу (п. 4 П(С)БО 21). Наприклад, товарна дебіторська/кредиторська заборгованість.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити
