З якою періодичністю нараховувати курсові різниці?

На яку дату визначати курсові різниці?

Відповідно до п. 8 НП(С)БО 21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики).

Відповідно до пп. 3 НП(С)БО 6, дата балансу - дата, на яку складений баланс підприємства. Звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону про бухоблік звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

В даній ситуації підприємство подає звітність поквартально. Таким чином, для нього датою балансу буде останній день закінчення кожного кварталу. Тож за загальним правилом і курсові різниці потрібно розраховувати в кінці кожного кварталу.

Якщо ж підприємство розраховувало в кінці кожного місяця, воно порушувало встановлене правило обліку. По суті це означає, що помилка має бути виправлена. Для виправлення спершу потрібно зробити перерахунок курсових різниць виходячи з квартальної періодичності. Потім звірити з результатами перерахунку за наслідками місячного періоду. Якщо між квартальними і місячними даними будуть розходження, їх потрібно відобразити в бухгалтерському обліку в загальному порядку, прийнятому для виправлення помилок. Якщо ж таких розходжень не буде, то це значить, що періодичність переоцінки не вплинула на фінрезультат і виправляти нічого не потрібно.

Але можливо, що в обліковій політиці підприємства сказано про складання балансу щомісяця, то в такому разі щомісячний розрахунок курсових різниць не буде помилкою.

Куди списувати курсові різниці — до складу витрат (доходу) чи додаткового капіталу?

Ми детально аналізували це питання тут.

Якщо курсові різниці за позикою відносять до операційної або неопераційної діяльності залежно від мети її отримання (див., лист Мінфіну від 24.03.04 р. №31-04200-20-25/4757).

Тобто, курсові різниці відображають у складі інших операційних витрат (доходів) (субр. 945 чи 714), якщо позику використовують в операційній діяльності. І в складі інших витрат (доходів) (субр. 974 чи 744), якщо позику використовують в неопераційній діяльності.

Щоправда, згідно з пп. 9 НП(С)БО 21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов'язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

Господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Тобто, якщо підприємство отримало кредит від свого дочірнього підприємства, чи асоційованого підприємства, чи спільного підприємства, чи філії, якщо такі підприємства чи філії знаходяться за межами України, то якщо погашення кредиту не планується в найближчій перспективі, курсові різниці потрібно відображати у складі іншого додаткового капіталу, а не витрат (доходів).

Але що розуміти під поняттям “погашення кредиту не планується в найближчій перспективі” в НП(С)БО 21 нічого не сказано. Тобто, це поняття взагалі не визначено. В листі Мінфіну від 01.03.2019 р. №35210-06-5/6144 з цього приводу зазначено, що перекласифікація кредиторської заборгованості за позиками, отриманими українськими підприємствами від кредиторів-нерезидентів, що є асоційованими особами, без їх згоди в інструменти власного капіталу не передбачена національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні.

На наш погляд, цю неоднозначну відповідь Мінфіну слід розуміти таким чином, що навіть якщо кредит (позику) отримано від нерезидента, який відповідає поняттю господарської одиниці за межами України, факт неможливості погашення кредиту в найближчій перспективі потрібно погоджувати з таким нерезидентом. Тобто, має бути письмове погодження між сторонами. І тільки після такого погодження є підстави відображати курсові різниці у складі іншого додаткового капіталу на субрахунку 423. А не у складі вират (доходів).

Чи можна вважати тимчасову заборону на час воєнного стану на придбання валюти подією, яка призводить до того, що кредит не планується погасти в найближчій перспективі, в нормативних докуменах не роз’яснено.

Рекомендуємо з цього питання звернутися до Мінфіну. Як направити звернення, можна прочитати на сайті Мінфіну тут.

Чи є обмеження на відображення курсових різниць в податкових витратах?

Податкові різниці для курсових різниць ПКУ не встановлює.

Тому якщо курсові різниці віднесені до складу витрат, фінрезультат до оподаткування зменшується. А, отже, зменшується і об’єкт оподаткування податком на прибуток.

Але якщо згідно з нормами бухгалтерського законодавства такі різниці слід відображати у складі додаткового капіталу (субр. 423), то вони не зменшуватимуть фінрезультат до оподаткування, а відтак і не впливатимуть на формування об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Як ми вже сказали вище, на наш погляд, в розглядуваній ситуації курсові різниці слід відносити до складу витрат. Але Мінфін може мати іншу думку з цього питання. Тому рекомендуємо звернутися до Мінфіну.