Подання держреєстратору фінзвітності та підтвердження відомостей про юрособу — різні речі

Подання державному реєстратору фінансової звітності та підтвердження відомостей про юридичну особу — зовсім різні і майже жодним чином не пов'язані між собою процедури. Обов'язки щодо їх подання визначені різними законами, вони надаються у різні строки, й у разі їх неподання настають різні юридичні наслідки.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону про держреєстрацію, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, наступного за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, держреєстратору реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Для цього передбачена реєстраційна картка за формою 6. Тобто якщо підприємство, наприклад, зареєстроване 5 жовтня, то форму 6 воно зобов'язане подавати щороку не пізніше 5 листопада; якщо зареєстроване 27 січня — то не пізніше 28 лютого.

При цьому на випадок ненадходження в установлений строк такої реєстраційної картки Закон зобов'язує держреєстратора надіслати поштовим відправленням протягом 5 р. д. з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подати держреєстратору зазначену реєстраційну картку.

I лише у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу держреєстратор згідно із законом повинен внести до ЄДР запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки.

Виключно у разі якщо держреєстратору повернуто поштове відправлення, Закон передбачає внесення держреєстратором до ЄДР запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Але на практиці держреєстратори часто нехтують установленим порядком, і запис про непідтвердження відомостей вноситься до держреєстра чи не автоматично.

Тому, враховуючи, що внесені до ЄДР записи про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність за місцезнаходженням можуть створити підприємству серйозні проблеми (зокрема, за ст. 184 ПКУ, є підставою для анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ), доцільно вчасно подавати картку за формою 6 та зберігати відповідні докази про подання такого підтвердження.

Щодо фінансової звітності юридичної особи (крім бюджетних установ), то така звітність у складі балансу та звіту про річні фінансові результати — це, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону про держреєстрацію, складова відомостей, що містяться в ЄДР. А обов'язок подання (надсилання рекомендованим листом) держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи такої фінансової звітності встановлено не Законом про держреєстрацію, а ч. 3 ст. 14 Закону про бухоблік. До речі, ці закони наразі не встановлюють, на яку дату має бути баланс, що надсилається держреєстратору (звіт про фінрезультати надається річний, тож за аналогією подається і відповідний баланс на 31 грудня попереднього року).

Можливості застосування держреєстратором відповідальності чи інших негативних наслідків у разі неподання йому фінзвітності законодавство не містить (адмінвідповідальність за неподання фінзвітності стосується на сьогодні випадків її неподання всім користувачам, насамперед власникам підприємства).

Наголосимо також, що обов'язок щорічного подання держреєстратору картки за формою 6 стосується всіх юросіб, а фінзвітності — лише госпрозрахункових (тобто бюджетні установи фінзвітність держреєстратору не подають).