Чи можна не відображати на розподільчому рахунку аванс, одержаний за експорт товарів?

Положення ч. 7 ст. 8 Закону про бухоблік зобов’язують головного бухгалтера або особу, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, організувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Методологічні засади формування в бухобліку інформації про операції в іноземних валютах в грошовій одиниці України визначає П(С)БО 21.

У абз. 2 п. 6 П(С)БО 21 зазначено, що сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу. 

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті затверджена постановою Правління Нацбанку від 12.11.2003 р. №492 (далі – Інструкція №492).

Пунктом 5.2 цієї Інструкції визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб’єкту господарювання, зокрема для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України. 

Кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки резидентів – юросіб через розподільчі рахунки (п. 5.3 Інструкції №492). 

Також слід зазначити, що з 14.12.2017 р. набрала чинності Постанова Правління Нацбанку від 13.12.2017 р. №129 «Про запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов'язкового продажу таких надходжень» (далі – Постанова №129). Ця Постанова діє до 13 червня 2018 року (включно).

Пунктом 1 Постанови №129 установлена вимога щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь, зокрема, юросіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

Такі валютні надходження підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у т. ч. безпосередньо Нацбанку, у розмірі 50%. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Вимога обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Нацбанку від 04.02.1998 р. №34, і в російських рублях.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті (на які поширюється вимога щодо обов'язкового продажу) на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання». 

Наступним кроком банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог Постанови №129:

• без доручення клієнта;
• виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Таким чином, компетенція власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) підприємства щодо питань організації бухобліку (ч. 2. ст. 8 Закону про бухоблік) не поширюється на операції щодо використання поточних рахунків в уповноважених банках та відповідно розподільчих рахунків. 

Також звертаємо увагу, що Інструкцією №291 передбачено субрахунок 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті», який призначений для обліку коштів в іноземній валюті, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу відповідно до законодавства.

Отже, надходження валютних коштів слід відображати на розподільчому рахунку (субрахунок 316) та визначати дохід саме на дату надходження авансу на розподільчий рахунок. Наступного дня слід віобразити продаж 50% отриманого авансу за загальними правилами обліку продажу валюти.