Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) - згідно із ст. 1 Закону №723.
Як бачимо, перехід права власності на предмет лізингу не обов’язково є умовою договору фінансового лізингу. Це очевидно із ст. 8 Закону №723.
Зокрема, за ст. 10 Закону №723, до обов’язків лізингодавця належить, зокрема, прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.
Тобто, якщо сторони не домовилися про те, що право власності на предмет лізингу після закінчення дії договору переходить до лізингоодержувача, або про купівлю-продаж такого предмету, він повертається до власника – лізингодавця.
В бухобліку Інструкцією №291 передбачено спеціальні субрахунки для відображення розрахунків з фінансової оренди. Зокрема, для лізингоодержувача - субрахунок 531 «Зобов'язання з фінансової оренди». За кредитом цього субрахунку відображається збільшення заборгованості перед лізингодавцем за отримані об'єкти, за дебетом — її погашення, списання та ін.
Отримання основного засобу в фінансовий лізинг відображається як операція з його придбання. При цьому робиться проведення Дт 10 Кт 534.
Згідно з п. 5 П(С)БО 14 лізингоодержувач відображає отриманий у фінансовий лізинг об'єкт одночасно і як актив, і як зобов'язання за найнижчою на початок строку лізингу оцінкою:
- або за справедливою вартістю об'єкта;
- або за нинішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.
При цьому визнається і податковий кредит (адже передача майна в фінлізинг з метою оподаткування ПДВ вважається поставкою): Дт 641 Кт 534. При цьому базою для оподаткування для лізингодавця буде договірна вартість переданого майна, але не нижче, ніж ціна його придбання (п. 188.1 ПКУ).
Про порядок відображення основних господарських операцій фінансового лізингу ви можете прочитати тут>>>
Щодо податку на прибуток, слід звернутися до роз’яснення ДФСУ, наведеного у листі від 15.02.2016 р. №3081/6/99-99-19-02-02-15.
В ньому податківці зазначають, що до 1 січня 2015 року оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснювалось у порядку, встановленому п. 153.7 ПКУ у редакції, чинній до 01.01.2015 р.
Починаючи з 1 січня 2015 року, змінено порядок визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток. Так, відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ у редакції, чинній з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.
Отже, господарські операції платника податку, зокрема, і щодо фінлізингу, відображаються згідно з правилами бухобліку при формуванні фінансового результату до оподаткування з подальшим його коригуванням.
Окремих коригувань саме за договором фінансового лізингу, в ПКУ немає. Отже, якщо лізингоодержувач визнав таке майно основними засобами і в податковому обліку у грудні 2014 року, починаючи з 01.01.2015 р. таке майно продовжувало визнаватися основними засобами в податковому обліку, незважаючи на зміни у розділі ІІІ ПКУ. Про це говорить п. 11 підрозділу 4 розділу XX ПКУ.
Якщо лізингоодержувач має застосовувати різниці, встановлені ПКУ, йому до закінчення договору фінансового лізингу доведеться нараховувати окремо бухгалтерську та податкову амортизації орендованого майна. При цьому строк експлуатації у бухобліку має бути визначений відповідно до строку дії договору фінансового лізингу. А в податковому обліку він не може бути меншим за встановлений пп. 138.3.3 ПКУ. Далі доведеться коригувати фінансовий результат до оподаткування відповідно до норм п. 138.1-138.2 ПКУ.
А тепер розглянемо наслідки повернення такого майна його власнику – лізингодавцю.
Оскільки строк експлуатації цього основного засобу мав визначатися виходячи зі строку дії договору фінансового лізингу, його вартість мала бути на момент повернення повністю замортизована. Отже, додаткові витрати або доходи в бухгалтерському обліку при цьому не виникають, і відбувається звичайне списання основного засобу з нульовою балансовою вартістю проведенням Дт 13 Кт 10. При цьому первісну вартість цього майна погашає нарахований знос.
Списання (ліквідація) об'єкту основних засобів з метою оподаткування податком на прибуток теж вимагає застосування різниць, встановлених п. 138.1-138.2 ПКУ. Але проводити такі коригування мають лише ті платники податку, які зобов’язані або вирішили робити це добровільно за п. 134.1.1 ПКУ.
З метою оподаткування ПДВ операція з повернення такого майна вважається поставкою товарів. За відсутності спеціальних норм база оподаткування для такої операції має визначатися за п. 188.1 ПКУ, виходячи з ціни придбання предмету фінлизінгу.
Але, як зазначає ДФСУ, зокрема, у листі від 18.07.2016 р. №15383/6/99-99-15-03-02-15, ціна придбання в такому випадку визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що несплачені за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення. Отже, якщо всі платежі були на момент повернення сплачені (або, хоча б за ними були визнані і нараховані зобов’язання з боку лізингоодержувача), ціна придбання як база оподаткування операції з такого повернення дорівнюватиме нулю.
Тобто, складати податкову накладну на лізингодавця потрібно буде із нульовою ціною.
