Відображення витрат на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів в податковому обліку

Нормами Положення про технічне обслуговування i ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. №102 (далі — Положення №102) визначено порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів, що поширюється на юридичних і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів), незалежно від форми власності. Згідно із Положенням №102 технічне обслуговування — комплекс операцій чи операція з підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування. Примірні переліки операцій із технічного обслуговування автомобільного транспорту наведено у додатках А, Б, В до Положення №102. Якщо цими переліками не передбачено будь-якої операції, то вона не належить до технічного обслуговування автомобіля і розглядається як поточний ремонт. Згідно з нормами п. 3.19-3.20 Положення №102 операції із заміни на дорожньо-транспортних засобах шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення. Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин і порядок їх коректування залежно від умов експлуатації викладені у нормативному документі «Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин», затверджених наказом по Мінтрансу України від 12.12.1997 р. №420 (далі — Наказ №420). Зазначені норми обов'язкові для використання автотранспортними підприємствами незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості. Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.2006 р. №488 затверджено Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі. З урахуванням викладеного, витрати, пов'язані з їх придбанням, є витратами з утримання основних засобів, які згідно з нормами статті 138 Податкового кодексу України враховуються у складі: загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, якщо транспортні засоби належать до основних засобів загальновиробничого призначення (п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПКУ); адміністративних витрат, якщо транспортні засоби належать до основних засобів загальногосподарського призначення (п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ); витрат на збут, якщо транспортні засоби пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Якщо операції не належать до техобслуговування, а відносяться до ремонту (поліпшень) основних засобів, то такі витрати враховуються відповідно до норм п. 146.11-146.12 ст. 146 ПКУ, а саме: первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом і поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, яка перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт і поліпшення (п. 146.11); сума витрат, пов'язана з ремонтом і поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт і поліпшення були здійснені (п. 146.12).