Повернення товару, оплаченого готівкою та карткою: що в обліку?

Спочатку визначимо основні вимоги щодо повернення коштів при поверненні товару.

По-перше, якщо оплата проводилася через реєстратор розрахункових операцій (РРО) з використанням банківської платіжної картки (POST-терміналу), то повернення коштів за не отриманий товар (не надану послугу) здійснюється на розрахунковий рахунок покупця, відкритий у банку. Тобто повернення коштів проводиться саме таким способом, яким була проведена оплата, готівка-готівка, картка-картка. Це прямо не передбачено законодавством, але податківці чомусь наполягають саме на такому варіанті, відповідаючи на питання: «Чи має право СГ повернути кошти готівкою за не отриманий товар (не надану послугу), якщо оплата проводилася через РРО з використанням банківської платіжної картки (POST-терміналу)?».

Проте вони не наводять норм, які б забороняли повернення іншим способом, або регламентували повернення тільки на ту картку, з якої був платіж. Висновок у цій консультації не випливає з процитованих норм.

Своєю чергою, НБУ у своєму листі від 12.10.2016  №57-0002/84778 визначає:

«Враховуючи те, що Законом про захист прав споживачів не визначено способу повернення коштів за повернутий товар, який був придбаний з використанням платіжної картки, то, на нашу думку, повернення коштів може здійснюватися як у безготівковій, так і в готівковій формі».

Якщо обмежень немає, тоді на що орієнтуватися? І тут в пригоді стане ЦКУ. Відповідно до ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. зобов’язання з повернення авансу.

Тобто фактично первинними є умови договору. Тому, заповнюючи заявку на повернення коштів, ви можете вказати будь яку картку для повернення, звичайно, якщо оферта, укладена з продавцем, не обмежує спосіб повернення коштів.

Дуже часто відповідальність за такий спосіб повернення перекладають на еквайра, тобто саме умови використання pos-терміналу не дають здійснити повернення на інший платіжний засіб. Та чи це так?

Як приклад, проаналізуємо умови АТ КБ «Приватбанку» викладені у вільному доступі тут:

«Повернення грошових коштів здійснюється на рахунок платіжного засобу, який використовувався для проведення Транзакції. Банк має право здійснити повернення на інший рахунок Держателя платіжного інструменту, якщо це не суперечить чинному законодавству та внутрішнім правилам Банку. Розмір грошових коштів за операцією повернення не повинен перевищувати суму Транзакції».

І дійсно, в пріоритеті варіант повернення на ту картку, з якої платили, але повернути кошти можна і на іншу, адже законодавчих обмежень для цього немає.

Отже, що ми маємо. Закон про захист прав споживачів не містить жодних умов щодо форми повернення коштів. Він вимагає просто повернути покупцю гроші – і все.

Наприклад, якщо строк дії картки покупця закінчився, або він її втратив, то він втрачає і право на повернення йому коштів? Якщо покупець звернеться до суду за безумовним поверненням йому коштів, суд не матиме аргументів на користь продавця, тому що законодавство не обмежує шляхи та форми повернення коштів.

Але разом з цим є законодавчо непідкріплена вимога ДПС про повернення коштів саме на ту картку, з якої була проведена оплата.  Торговці легалізували цю вимогу, закріпивши такий порядок в правилах повернення коштів та у договорах, обравши «обережний підхід». І це зрозуміло, адже легше погодитися з вимогами ДПС, ніж конфліктувати з нею, якщо такі поступки є несуттєвими.

Звичайно, незручності виникають лише у покупця, зокрема у вигляді обмеження його прав. Але формально, якщо договором визначено порядок повернення коштів, то провівши оплату, покупець вже погодився з продавцем. Проте й тут є проблема: такі умови договору обмежують права споживача, а це заборонено ст. 18 Закону про захист прав споживачів.

По-друге. Суб’єкт господарювання зобов’язаний надати особі, яка повертає товар (відмовляється від послуги), розрахунковий документ встановленої форми та змісту (видатковий чек).

По-третє. Договором з еквайром має бути передбачена така функція як повернення. І звичайно є додаткові умови. Наприклад, Умовами використання еквайрингу АТ КБ «Приватбанк» визначено, що  клієнт зобов'язаний мати фінансові кошти на відкритому поточному рахунку в Банку або в обороті по еквайрингу в достатньому розмірі для покриття заявки на повернення, поданої через POS термінал, miniPOS-термінал.

По-четверте. Чек РРО формується саме на суму повернення. Адже бувають ситуації, коли в чеку декілька одиниць, а повертається лише одна. То в цій ситуації іноді технічно відбувається скасування всього платежу, і на картку повертається вся сума оплати, а потім списується сума за мінусом суми повернення. Це можна відслідкувати в історії платежів покупця.

По-п’яте. Операція з повернення коштів за неотриманий товар (ненадану послугу) є розрахунковою операцією, якщо оплата була проведена готівкою або карткою. Якщо це була готівка, то в обліку така операція буде відображена з використанням субрахунку 308 «Готівка в національній валюті за операціями, проведеними із застосуванням

Тепер розглянемо на прикладі.

ТОВ отримало 23.07.2024 р. готівкову виручку – 18000 грн (в т.ч. ПДВ) та з використанням POS – терміналу – 3600 грн (в т.ч ПДВ 600 грн).

Покупець придбав товар вартістю 2400 грн  (в тч. ПДВ 600 грн.) 22.07.2024. Та з тих чи інших причин вирішив його повернути 23.07.2024 р. Оплата була проведена частково готівкою - 1800 грн готівкою, а частково карткою - 600 грн.

Собівартість товару 1820 грн, торгова націнка 580 грн. Комісія банка еквайра 100 грн.

Для повернення покупець надав паспорт, РНОКПП, чек РРО та квитанцію з POS-термінала. При собі він також мав картку, з якої було проведено оплату.

Відображення в обліку повернення коштів за товар оплачений частково готівкою, а частково карткою через POS-термінал 

Щодо застосування субрахунку 285 «Торгова націнка». Інструкцією про застосування плану рахунків передбачено застосування цього субрахунку підприємствами роздрібної торгівлі при ведені обліку товарів за продажними цінами. Виключень немає, тому вимоги інструкції необхідно виконувати.

Звичайно, аргументом підприємства може бути те, що якщо незастосування даного рахунку не вплине на фінансовий результат та відсутні штрафи за порушення правих бухобліку для підприємств, що не зазначені у ст. 2 Закону №2939. Більш детально про штрафи див. тут.

Проте є одне але. Наразі об’єкт оподаткування податком на прибуток та всі господарські операції перевіряються саме за даними бухгалтерського обліку. Свідоме порушення цих правил призведе до додаткових запитань з боку податківців і більш поглибленого вивчення документів. Зазвичай така увага є зайвою.