Підвищення кваліфікації працівнику, відповідальному за ведення військового обліку

Пункт 12 Порядку №1487 передбачає підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку, здійснюється не рідше одного разу на п’ять років.

При цьому заклади освіти, що провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації працівників, повинні мати ліцензії на відповідну діяльність та кожні два роки погоджувати з Генеральним штабом Збройних Сил програми підготовки.

Підприємства щороку до 1 жовтня визначають потребу в підвищенні кваліфікації цих працівників (п. 12 Порядку №1487). Таку потребу доречно передбачати у наказі. Так, відповідно до п. 72 Порядку №1487 підприємства щороку до 1 лютого видають накази про стан військового обліку за минулий рік та завдання на наступний рік на підставі звітів, результатів вжитих заходів та перевірок стану військового обліку в минулому році відповідно до компетенції.

Крім того, наказами підприємств визначаються завдання щодо методичного забезпечення військового обліку, підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку, інші заходи щодо поліпшення стану військового обліку, а також затверджуються плани перевірок стану військового обліку на підприємствах, які перебувають у сфері їх управління.

Щодо оподаткування зазначимо.

Відповідно до пп. 165.1.37 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.

Так, відповідно до ст. 6 Закону №4312 організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

Для підвищення кваліфікації працівників відповідальних за ведення військового  облікку міститься у Порядку №1487 і цю вимогу потрібно виконати.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №4312 основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є, зокрема розроблення поточних та перспективних планів професійного навчання працівників. 

Таким чином, витрати роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації працівника (який веде військовий облік) в будь-якій сумі не включаються до складу оподатковуваного доходу такого працівника та не є об’єктом оподаткування ПДФО, в тому випадку, якщо таке підвищення кваліфікації передбачається законодавством. А як зазначено вище, це визначено нормами законодавства.

З суми сплаченої роботодавцем за підвищення кваліфікації працівників не утримується ВЗ (пп. 1.2 і п. 1.7 пп. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Попри те, що кошти за підвищення кваліфікації працівників не оподатковуються ПДФО та ВЗ, вони підлягають відображенню в Додатку 4ДФ єдиної звітності в місяці відповідного кварталу за ознакою доходу «158».

Що стосується ЄСВ, то витрати на підвищення кваліфікації працівника, який веде військовий облік на підприємстві, не входять до фонду оплати праці згідно з пп. 3.24 Інструкції №5 та не включаються до видів виплат на які нараховується ЄСВ.

Отже, на суму сплачену роботодавцем за підвищення кваліфікації працівників не потрібно нараховувати та сплачувати ЄСВ, відповідно в Додатку 1 єдиної звітності відображати не потрібно.