Митниця донарахувала мито та ПДВ за митною декларацією від 2023 року – як їх обліковувати?

У загальному випадку при розмитненні товарів сплачується мито, ПДВ та акцизний податок при ввезенні підакцизних товарів. Всі ці платежі нараховуються і сплачуються під час митного оформлення ввезення товарів. Докладно про це ми писали в ДК № 12 від 18.03.2024 у статті «Ввезення товарів у митному режимі імпорту»https://online.dtkt.ua/2024/12/76114

Відповідно до пп. 9 НП(С)БО 9, суми ввізного мита включаються до первісної вартості запасів. Якщо імпортовані товари продані, то їхня собівартість списується на собівартість реалізації (Дт 902 Кт 281), а далі на фінрезультат до оподаткування (Дт 791 Кт 902). Тому якщо потім мито збільшилося чи зменшилося, потрібно відкоригувати первісну вартість імпортованих товарів. Така думка щодо можливості подальшого коригування первісної вартості підтверджується останнім абзацом п. 9 НП(С)БО 9, де сказано, що у разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості. Докладніше про таке коригування ми писали у цій консультації https://consulting.dtkt.ua/accounting/individual-transactions/20525

В цьому випадку товар був проданий у минулому 2023 році, а мито донараховане у 2024 році. Саме через це вже не можна провести суму мита за всім ланцюжком продажу товару, а слід скористатися механізмом виправлення помилок минулих років, описаним у п. 4 НП(С)БО 6 – виправлення помилок,  допущених при  складанні  фінансових звітів  у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого  прибутку  на  початок  звітного  року,  якщо такі помилки    впливають    на   величину  нерозподіленого   прибутку (непокритого збитку).  

Якщо весь товар вже проданий, то всю суму мита слід віднести на зменшення нерозподіленого прибутку 2023 року (або збільшення непокритого збитку). Якщо ще є залишок непроданого товару з тієї партії, за якою донараховане мито, то суму мита потрібно розподілити між проданим та непроданим товаром і відповідно відкоригувати залишок фінрезультату на початок 2024 року (рах. 44) та вартість непроданого товару (рах. 28).

Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом забезпечується способами, встановленими ст. 308 МКУ. У Класифікаторі способів розрахунку від 20.09.2012 № 1011 цей платіж має код 55.Згідно з ч. 2 ст. 308 МКУ спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається особою, на яку покладається обов’язок із сплати митних платежів – тобто самим імпортером. Ці способи перераховані в ч. 1 ст. 308 МКУ, зокрема, там згадані грошова застава та індивідуальна гарантія.

Згідно з ч. 1 ст. 309 МКУ грошовою заставою є кошти, внесені/переказані на рахунки, відкриті в установленому порядку на ім’я митних органів, для забезпечення сплати митних платежів. Якщо імпортер обрав грошову заставу, то він вносить кошти на рахунок митниці, з якого вони списуються в оплату донарахованих сум. Така оплата здійснюється за кодом перерахування 350. В цьому випадку внесення грошової застави відображається в обліку як дебіторська заборгованість митниці: Дт 377 Кт 311, а списання донарахованих сум – Дт 28 Кт 377 (мито), Дт 641/ПДВ Кт 377 (імпортний ПДВ, який можна включити до податкового кредиту). Якщо сплачується мито за товар, імпортований та проданий в минулому році, замість рах. 28 обирається рах. 44: Дт 44 Кт 377. 

Відповідно до ст. 310 МКУ гарантія є зобов’язанням гаранта щодо виплати на вимогу митного органу коштів у межах розміру гарантії у разі невиконання імпортеромобов’язку із сплати митних платежів. Гарантії можуть бути таких видів: індивідуальна гарантія, яка забезпечує суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за однією митною декларацією, та загальна гарантія, яка забезпечує суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за декількома митними деклараціями.

Гарантію видає гарант – фінансова установа (банк, страховики, крім страховиків, які здійснюють страхування життя, фінансові компанії, які мають право на провадження діяльності з надання гарантій) – див. ст. 316 МКУ. За надання гарантії фінустанова бере комісію, яка включається до складу адміністративних витрат імпортера– згідно з п. 18 П(С)БО 16 плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків належать до адміністративних витрат. Якщо банк вимагає резервування коштів в сумі наданої гарантії, то їх відображають на рах. 313 та одночасно на забалансовому рахунку 05 як надане банку забезпечення – див. таблицю.