Відображення в обліку відшкодування вартості викраденого обладнання, яке було передано на зберігання

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦКУ).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 ЦКУ).

Положення п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦКУ зобов’язують зберігача відшкодувати збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, у розмірі її вартості.

Відображення в обліку

У пп. 134.1.1 ПКУ зазначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ЦКУ.

Відповідно до п. 33 П(С)БО 7 та п. 40 Методичних рекомендацій №561 об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття, зокрема, внаслідок остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

Акт на списання основних засобів складаються комісією та затверджується (погоджується) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно з законодавством (статутом підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів. Такий акт є підставою для відображення в бухобліку операції списання основних засобів, у т. ч. вкрадених (п. 43 Методичних рекомендацій №561).

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів (п. 34 П(С)БО 7).

Згідно з п. 138.2 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ, у разі ліквідації такого об'єкта.

Також слід зазначити, що на субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» ведеться облік розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадання грошових коштів, якщо винного виявлено.

У бухобліку списання вкрадених основних засобів та визнання (отримання відшкодування) його вартості зберігачем відображається так (суми умовні):

ПДВ при викраденні основних засобів

У п. 189.9 ПКУ зазначено, що якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, то така ліквідація для цілей оподаткування ПДВ розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Вищезазначена норма не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються без згоди платника податку, у т. ч. у разі їх викрадення. При цьому обов’язковою умовою є підтвердження відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

ДФС в ІПК від 13.07.2017 р. №1179/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомляє, що неможливість використання необоротного активу за його первісним призначенням, не буде вважатися для цілей оподаткування ПДВ постачанням товарів, зокрема, за умови якщо платник податку надасть контролюючому органу відповідний підтверджуючий документ про виникнення таких обставин, наданий платнику податку компетентним органом.

За відсутності відповідного підтверджуючого документа про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів (основних засобів) в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням, таке знищення, розібрання або перетворення необоротних активів буде вважатися для цілей оподаткування ПДВ постачанням товарів та, відповідно, платник податку при здійсненні операції з ліквідації (списання) таких необоротних активів (основних засобів) зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ.

ПДВ при відшкодуванні вартості викрадених основних засобів

Не така однозначна ситуація щодо ПДВ при відшкодуванні вартості викрадених основних засобів.

З одного боку, в пп. «а» п. 185.1 ПКУ встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у т. ч.:

• операції з безоплатної передачі;
• з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору);
• на товари, що передаються на умовах товарного кредиту;
• з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.191 ПКУ термін «постачання товарів» означає будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власником, у т. ч. продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються без згоди платника податку, у т. ч. в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

У ситуації, що розглядається, обладнання (збитки за викрадення якого підлягають відшкодуванню зберігачем) ліквідується без згоди платників податку, як поклажодавця, так і зберігача. При цьому зберігачу право власності на таке обладнання не передається, а також він не має змоги використовувати викрадене обладнання у власній господарський діяльності.

Виходячи з того, що така операція не є постачанням, податкові зобов’язання з ПДВ не мають нараховуватися.

З другого боку, ДФС у ресурсі «ЗІР» повідомляє таке.

Кошти, що надходять платнику ПДВ як компенсація винною особою нестачі товарно-матеріальних цінностей або як відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або викрадене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості таких товарно-матеріальних цінностей або майна та, відповідно, включаються до бази оподаткування ПДВ.

На питання «Чи повинна складатися власником майна податкова накладна на суму коштів, що надійшла від перевізника - платника ПДВ як відшкодування збитків за пошкоджене (знищене) ним майно, та чи формується за такою податковою накладною податковий кредит?» ДФС у ресурсі «ЗІР», також зазначає, що кошти, які надходять платнику ПДВ на його банківський рахунок як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та відповідно включаються до бази оподаткування ПДВ.

На дату отримання коштів від перевізника, які надійшли як відшкодування збитків за пошкоджене (знищене) при транспортуванні майно, власник такого майна складає та реєструє в ЄРПН податкову накладну.

Для перевізника така податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому він повинен нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, як такими, що починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Для прийняття остаточного рішення щодо оподаткування ПДВ суми відшкодування збитків, завданих поклажодавцю, як підприємство – поклажодавець, так і підприємство – зберігач можуть скористатися правом, наданим ст. 52 ПКУ, та звернутися до контролюючих органів для отримання безоплатної індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.