Активи, вартість яких не перевищує 2500 грн., не належать до основних засобів

Запитання: Згідно ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було проведено прилюдні торги, де юридична особа стала переможцем та придбала майно банкрута як цілісний майновий комплекс за 9 тис. грн. До складу даного майна входить нежитлова будівля, сад та токарні верстати. Фактично дані об'єкти обліковувалися в банкрута як основні засоби, але відповідно до п. 14.1.138 ст. 14 ПКУ не досягають цінового порогу у 2500,00 грн і вище. Як в даній ситуації юридична особа може поступити: оприходувати як основні засоби, чи все ж регулюватися п.14.1.138 ст. 14 ПКУ?

Відповідь: Справа в тому, що вартісний критерій для визнання окремих об’єктів матеріальних необоротних активів як ОЗ, встановлений пп. 14.1.138 ПКУ, поширюється виключно на податковий облік підприємств. В бухгалтерському обліку, згідно норм ПСБО 7 «Основні засоби», такого вартісного критерію не встановлено.

Також, ОЗ визнаються, в більшості випадків, окремі матеріальні об’єкти, а не їх комплекси.  Згідно із п. 4 ПСБО 7, об'єкт  основних  засобів  -  це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет,  призначений  для  виконання  певних самостійних функцій; відокремлений   комплекс   конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування,  приладдя,  керування та єдиний фундамент, унаслідок  чого  кожен  предмет  може  виконувати свої функції,  а комплекс  -  певну  роботу  тільки  в  складі  комплексу,   а   не самостійно;   інший   актив,  що  відповідає  визначенню  основних засобів,   або   частина   такого   активу,    що    контролюється підприємством/установою. 

Крім того, якщо один  об'єкт ОЗ складається з частин,  які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з  цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт ОЗ. Цілісні майнові комплекси обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби» у випадку, якщо вони є орендованими – саме цей випадок дозволяє Інструкція по застосуванню плану бухгалтерських рахунків: «Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.». Втім, прямої заборони віднести до складу ОЗ придбаний цілісний майновий комплекс як окремий об’єкт ОЗ законодавством не встановлено, а отже, підприємство саме повинно вирішити, чи відносити його до ОЗ і як здійснювати його оприбуткування – одним об’єктом чи кількома, з яких він складається.  

Зверніть увагу: підприємство саме вирішує, чи відповідає кожний з придбаних активів визначенню ОЗ, наведеному в п. 7 ПСБО 7. Якщо так, то такі активи оприбутковуються як ОЗ. Зокрема, одним з важливих критеріїв визнання активу ОЗ є напрямок його подальшого використання. ОЗ визнаються матеріальні активи, які підприємство/установа  утримує  з  метою використання їх у процесі виробництва/діяльності  або  постачання  товарів,  надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і   соціально-культурних   функцій,   очікуваний  строк  корисного використання   (експлуатації)   яких   більше   одного  року  (або операційного  циклу,  якщо  він  довший  за  рік). Але ті ж самі матеріальні активи, якщо підприємство утримує їх з метою продажу, відображаються в бухгалтерському обліку вже як оборотні активи (на субрахунку 286) і їх облік регулюється вже ПСБО 27. 

В податковому обліку ж дійсно слід враховувати визначення, встановлене пп. 14.1.138 ПКУ, і за ним активи, вартість яких не перевищує 2500 грн., не належать до ОЗ. В цьому підпункті не визначено, як саме розраховується ця вартість, чи є це сума, яка сплачена постачальнику, чи загальна первинна вартість об’єкту ОЗ, яка може включати в себе усі витрати, пов’язані із придбанням активу і доведенням його до стану, придатного до використання за запланованою метою (витрати на ремонт до введення в експлуатацію, перевезення від постачальника тощо). На нашу думку, оскільки визначення терміну «вартість активу» відносно необоротних активів в ПКУ немає, слід скористатися визначенням терміну «первісна вартість об’єкту ОЗ», наведеному в п. 8 ПСБО 7. 

Якщо ж і така первісна вартість, складена з усіх витрат, пов’язаних із придбаннями активу, буде менша за 2500 грн., то в податковому обліку ці активи не визнаватимуться об’єктами ОЗ і належатимуть до інших необоротних активів (а саме, МНМА).