Згідно з пп. 268.2.1 ПКУ платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 ПКУ.
Послуги з тимчасового розміщення (проживання) - це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.
При цьому, як зазначено у п. 4 Постанови №297, до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належать:
- розміщення юрособою своїх працівників у засобі розміщення, що йому належить;
- безоплатне розміщення фізособою членів своєї сім'ї або інших осіб.
Отже, підприємство, розміщуючи своїх працівників у власній базі відпочинку, не надає їм послуг з тимчасового розміщення (проживання) в розумінні справляння туристичного збору. Таким чином, працівники підприємства, що розміщуються у базі відпочинку, яка безпосередньо належить підприємству (в тому числі і безоплатно), не є платниками туристичного збору. А отже, обов’язків податкового агента в частині утримання та сплати туристичного збору у такого підприємства не виникає.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити