На підприємстві виявлено нестачу пального: що з акцизним податком?

Відповідь на це запитання залежить від того, підпадає підприємство в цьому випадку під визначення платника акцизного податку, чи ні.

Скоріш за все запитання виникло у зв’язку з тим, що відповідно до пп. 213.1.6 ПКУ об’єктом обкладення акцизним податком є, зокрема, обсяги та вартість утрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують установлені норми втрат. При цьому платники акцизного податку в разі виявлення таких обсягів зобов’язані скласти акцизну накладну (пп. 231.1 ПКУ). Право на складання АН надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку (пп. 231.4 ПКУ).

Отже, зазначені норми стосуються тільки тих суб’єктів господарювання, які взагалі підпадають під визначення платників акцизного податку, тобто повинні реєструватися такими платниками відповідно до норм ПКУ.

Нагадаємо, за яких умов СГ повинен реєструватися платником акцизного податку.

Так, згідно з пп. 212.1.15 ПКУ платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. З 01.07.19 р. під реалізацію пального потрапили також операції з фізичного передавання (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу/пересувного акцизного складу (АС)  для власного споживання або промислового перероблення (пп. 14.1.212 ПКУ).

Проте, як передбачено пп. 14.1.212 ПКУ, не вважаються реалізацією операції з фізичного передавання пального, зокрема, у разі використання пального, з якого був сплачений акцизний податок, виключно для власних потреб або промислового перероблення особами, які не є розпорядниками АС.

Отже, якщо СГ використовує пальне виключно для своїх потреб і не відповідає визначенню «розпорядник АС», він не вважається платником акцизного податку.

Нагадаємо, розпорядник АС – це суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп.14.1.224 ПКУ).

Своєю чергою, не є АС, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам (пп.14.1.6 ПКУ).

Отже, підсумуємо: підприємство, яке використовує пальне виключно для власної господарської діяльності або промислового перероблення і не є розпорядником акцизного складу (тобто виконує вищезазначені критерії), не підпадає під визначення платника акцизного податку. Отже, воно не повинне реєструватися таким платником у разі списання нестачі (втрати) пального.