Пальне у переносних ємностях: чи потрібна ліцензія?

Статтею 15 Закону №481 визначено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

При цьому, згідно з ст. 1 Закону №481, місце зберігання пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, що саме слід розуміти під «ємностями», Закон №481 не пояснює. Та й конкретних вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального, не встановлює (про це зазначали і самі податківці в консультації від 30.05.2019 р. №2471/6/99-99-12-01-01-15/ІПК).

Відповідно до ст. 15 Закону №481, ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

• підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
• підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
• суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Спочатку податківці висловлювали доволі фіскальну позицію, що оскільки Законом №481 не встановлено вимог щодо видів, місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання, то зберіганням пального буде вважатись його зберігання у будь-якій ємності.

Проте у наступних своїх роз’ясненнях (зокрема, тут) вони змінили підхід і вказали, що суб'єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

З огляду на це можна зробити висновок, що зберігання пального у пересувних ємностях (каністрах), що не є нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території) не потребує отримання відповідної ліцензії.

Водночас зауважимо, що наведене вище роз’яснення податківців є лише індивідуальною податковою консультацією, що призначена для конкретного платника податків, найбільш безпечним варіантом для підприємства буде отримати у податківців власну ІПК з цього питання і діяти саме за нею.