Пересувний акцизний склад та ліцензія на зберігання пального

Пересувний акцизний склад

Акцизний склад пересувний (пп. 14.1.6-1 ПКУ) – це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Важливо! Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

• переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується;
• зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
• ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ.

Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Розпорядник акцизного складу пересувного – суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб (пп. 14.1.221-1 ПКУ):

• реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;
• ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ.

Тобто розпорядником є СГ, який є власником пального й при цьому такий власник реалізовує або зберігає пальне.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Таким чином, оскільки відповідно до умов питання підприємство взяло в оренду ТЗ лише для надання послуг із перевезення палива, тобто не є власником пального, а є звичайним перевізником, то вважаємо, що такий СГ не є розпорядником акцизного пересувного складу, а отже, саме ТЗ не є пересувним акцизним складом.

Ще раз повторимо, що не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу.

Ліцензія на зберігання

Це питання вже регулюється не ПКУ, а Законом №481. Детально про необхідність отримання ліцензії ми писали тут>>

Що стосується ситуації, описаної у запитанні, то вважаємо, що підприємство не має отримувати таку ліцензію. Адже відповідно до ст. 1 Закону №481 місце зберігання  пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання  пального на праві власності або користування. Тут маються на увазі стаціонарні паливні склади, що складаються зі стаціонарних ємностей для зберігання пального.

Під це визначення не підпадають автомобілі, на яких транспортується пальне, і у яких підприємство тимчасово зберігає пальне через відсутність стаціонарних ємностей.

Вважаємо, що під таку умову цілком підпадає СГ-перевізник, який орендує ТЗ виключно для надання послуг із перевезення, й тимчасово при наданні таких послуг може виникнути необхідність зберегти пальне, наприклад, пальне може зберігатися у цистерні протягом декількох днів від доставки від  постачальника до замовника пального. А отже, оскільки немає місця зберігання пального, то вважаємо, що отримувати ліцензію у такій ситуації н потрібно.

Аби убезпечити себе від непорозумінь із контролюючими органами, також СГ може звернутися із цими питаннями до ДФС за власною ІПК.