Придбання відпрацьованих акумуляторів для перепродажу на переробку: чи потрібна ліцензія?

Стаття 1 Закону України "Про відходи" визначає, що 

• поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення; 

• операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів; 

• відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови; 

• збирання і заготівля відходів як вторинної сировини - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.

Стаття 8 Закону України "Про відходи" передбачає, що відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом. 

Відходи транспортних засобів такі як зношені автомобільні шини, відпрацьовані акумулятори, мастила тощо потребують спеціальних складних технологій і обладнання для їх оброблення (перероблення) та утилізації. В Україні на сьогодні відсутня нормативна база поводження з такими відходами.

В той же час згідно з Класифікатором  ДК 005-96 об'єктами класифікації у КВ є відходи, під якими розуміють будь-які речовини та предмети, утворювані у процесі виробництва та життєдіяльності людини, внаслідок техногенних чи природних катастроф, що не мають свого подальшого призначення за місцем утворення і підлягають видаленню чи переробці з метою забезпечення захисту навколишнього середовища і здоров'я людей або з метою повторного їх залучення у господарську діяльність як матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів, а також послуги, пов'язані з відходами. 

Тому, на нашу думку, шини, акумулятори, мастила цілком можна віднести до твердих побутових відходів, які утворюються не в процесі їх виробництва, а в процесі їх споживання (людиною, госпсуб’єктами тощо). 

Згідно із статтею 17 Закону "Про відходи" госпсуб’єкти повинні мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, крім госпсуб’єктів у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів (ПзувП*) не перевищує 1000. 

Відповідно до статей 20, 20-1 Закону "Про відходи" дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами терміном на три роки видає орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська міська державна адміністрація.

Статтею 18 Закону України «Про відходи» до компетенції КМУ віднесено:

- затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

- затвердження форми декларації про відходи та порядку її подання.

Шини, акумулятори, які можуть містити небезпечні речовини (хімічні сполуки)** мають зберігатись з дотриманням вимог ст. 34 Закону "Про відходи" або передаватись спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (ч. 8 ст. 35-1 Закону "Про відходи").  

Порядок здійснення діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини встановлений у ст. 35 Закону "Про відходи". Проте, ця норма передбачає, що операції поводження з окремими видами відходів як вторинної сировини в частині приймання і закупівлі їх у населення спеціалізовані підприємства здійснюють через свої приймальні пункти (стаціонарні або пересувні). 

Втім, тут не йдеться про необхідність отримання будь-яких дозволів для здійснення діяльності, пов'язаної із збиранням, купівлею, зберіганням, реалізацією і постачанням таких відходів як акумулятори переробним підприємствам на утилізацію.

Єдиний момент, який насторожує в цьому питанні — це питання можливого тимчасового розміщення таких відходів від дати отримання (придбання) до дати продажу на переробку. Адже, розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами. Провадження інших видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється (ч. 8 ст. 34 "Закону про відходи")

Таким чином, не зважаючи на те, що Законом "Про відходи" не передбачено необхідності отримання дозволу для придбання відпрацьованих автомобільних акумуляторів  для подальшого перепродажу на переробку, все ж питання їх зберігання від моменту придбання до моменту їх продажу може привести до необхідності отримати ліцензію підприємством щодо поводження з небезпечними відходами або дозволу на їх розміщення у спеціально відведених місцях для подальшої утилізації чи переробки (тобто, передання акумуляторів переробним підприємствам).

__________________________

* Показник загального утворення відходів (далі - Пзув) - критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4, де М1, М2, М3, М4 - маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік (ст. 1 Закону про відходи).

** Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затверджене Постановою КМУ від від 13.07.2000 р. №1120.