Взаємозалік заборгованості: як оформити?

Відповідно до ст. 601 ЦКУ та ст. 203, 220 ГКУ для проведення взаємозаліку потрібно, аби виконувалися три умови:

1) вимоги сторін повинні бути зустрічними. Мається на увазі одночасна участь сторін у двох зобов’язаннях, де кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим. Тобто контрагенти у двох різних зобов’язаннях одні й ті самі, проте виконують стосовно один до одного різні ролі. Боржник за один договором є кредитором, а за іншим – навпаки;

2) зобов’язання сторін мають бути однорідними. Правового тлумачення цього визначення як такого законом чи підзаконними актами не наводиться. Втім, із практики склалося, що предмет зобов’язань має бути однаковим. У описаній ситуації йдеться про грошові зобов’язання з обох сторін, тобто вони є однорідними;

3) строк виконання щодо таких вимог уже настав. Однак слід також звернути увагу на положення ст. 602 ЦКУ, а саме:

• не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, за якими минув строк позовної давності;
• не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог в інших випадках, установлених договором або законом. Тому загляніть спочатку до договорів чи немає там заборони на взаємозалік.

Відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦКУ зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. У ГКУ точніше сказано: для зарахування достатньо заяви однієї сторони (ч. 3 ст. 203 ГКУ). Тобто виходить, що залік можливий і як одностороння, і як двостороння угода.

Якщо договір та акт про зарахування зустрічних однорідних вимог є двостороннім правочином, то заява – це односторонній правочин (керівник потім візує цю заяву та видає наказ про зарахування однорідних вимог). Оскільки заборгованість склалася між двома СГ, то, вважаємо, що її варто закривати двосторонньою угодою.

Зразки договору та акту про зарахування зустрічних однорідних вимог ми наводили тут (договір) та тут (акт - Зразок 2).

***

Також читайте: Акт звірки і зустрічні вимоги