ДФСУ у підкатегорії 107.03 ресурсу "ЗІР" нагадує, що металобрухт – це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.
Власник металобрухту – це юридична або фізична особа, яка володіє, користується і розпоряджається належним їй металобрухтом у межах, визначених законом.
Купівля та/або реалізація металобрухту – діяльність, пов’язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань (абзац восьмий ст. 1 Закону про металобрухт).
При цьому відповідно до абзацу першого ст. 4 Закону про металобрухт операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.
Водночас абзацом п’ятим ст. 4 Закону про металобрухт встановлено, що приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред’явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов’язково оформляється актом приймання. В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту. Фізичні особи можуть здійснювати операції лише з побутовим металобрухтом.
Побутовий металобрухт – непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність.
Оплата закупленого у населення металобрухту здійснюється через каси спеціалізованих підприємств (їх приймальних пунктів) та спеціалізованих металургійних переробних підприємств чи через каси в банках готівкою або шляхом поштових переказів за рахунок суб’єкта господарювання, який здійснює купівлю металобрухту. Забороняється проведення готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом (абзац другий ст. 6 Закону).
Пунктом 291.4 ПКУ визначено, що суб’єкти господарювання (фізичні особи – підприємці), які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
2) друга група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
3) третя група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
При цьому діяльність із закупівлі побутового металобрухту у населення не передбачено п. 291.5 ПКУ, яким визначені види діяльності, здійснюючи які фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку.
Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої та третьої груп мають право здійснювати закупівлю у населення виключно побутового металобрухту.