Розраховуємо аліменти у підприємця-"єдинника"

Згідно із пп. 16 п. 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1993 р. №146 (далі — Перелік), одним із видів доходів, із якого утримуються аліменти, є дохід від підприємницької діяльності.

Так, п. 13 Переліку передбачено, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

На жаль, особливості визначення розміру підприємницького доходу, з якого провадиться сплата аліментів, зважаючи на специфіку роботи та оподаткування приватних підприємців, чинним законодавством не врегульовано.

Адже з однієї сторони, відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України (далі — ГКУ), прибуток (дохід) суб’єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності й визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб’єкта господарювання за певний період на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Втім, оскільки у Переліку йде мова про дохід після утримання податків, то варто звернутися саме до норм ПКУ. Так, згідно із гл. 1 р. XIV ПКУ, а саме п. 292.1 ПКУ доходом платника єдиного податку фізичної особи — підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.

До декларації підприємця з єдиного податку потрапляє вся сума виручки, витрати не відображаються, адже вони не беруть участь в визначенні оподатковуваного доходу. Тобто для цілей оподаткування єдиним податком до уваги не беруться витрати підприємця.

Тож виходить, якщо ФОП-"єдинник" придбав товар для подальшого перепродажу на 5 тис. грн, а продав його за 8 тис. грн, то сума доходу (заробітку) до утримання податку становить саме 8 тис. грн, незважаючи на те, що фактичним доходом у цій ситуації буде 3 тис. грн.

З вище викладеного випливає, що державний виконавець, розраховуючи суму аліментів, що підлягають стягненню з підприємця, використовуючи дані декларацій, формально повинен вважати виручку фізичної особи - платника єдиного податку базою для розрахунку аліментів. Адже інших даних у нього просто немає.

Про цю проблему також говорять спеціалісти Державної регуляторної служби України на своєму офіційному сайті: «Що стосується фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку, то відповідно до норм Податкового кодексу України зазначені особи ведуть спрощений облік доходів і витрат. Це значно ускладнює механізм розрахунку суми доходу, з якої необхідно сплачувати аліменти.

У зв'язку з цим, таким фізичним особам – підприємцям та одержувачам аліментів від них, – є можливість за згодою або рішенням суду визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Це цілком відповідає положенням статті 184 Сімейного кодексу України, згідно з якою, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі».

Судова практика із цього питання є доволі різноманітною, однак в загальному позитивною.

Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Ухвалі від 12.02.2014 по справі №6-53942св13 погоджується, що базою для визначення суми аліментів державним виконавцем є дохід підприємця згідно з даними податкових декларацій:

«… установлено, що сума доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за перше півріччя 2012 року становить 88 166 грн (за період з 13 лютого 2012 року до 30 червня 2012 року - 67 335 грн 57 коп.), що підтверджується податковою декларацією позивача…

За перше півріччя 2012 року ОСОБА_1 сплатив єдиний податок: з січня до червня в розмірі по 215 грн щомісяця, в загальній сумі 1 290 грн (за період з 13 лютого 2012 року до 30 червня 2012 року - 989 грн 56 коп.), пенсійний збір: січень - 372 грн 33 коп., лютий - 372 грн 33 коп., березень -  372 грн 33 коп., квітень - 379 грн 62 коп., травень - 379 грн 62 коп., всього 2 255 грн 85 коп. (за період з 13 лютого 2012 року до 30 червня 2012 року -  1 733 грн 83 коп).

Таким чином, дохід ОСОБА_1 за період з 13 лютого 2012 року до 30 червня 2012 року, з якого повинні утримуватись аліменти, складає 64 612 грн 18 коп., виходячи з наступного розрахунку: 67 335 грн 57 коп.-989 грн 56 коп. (єдиний податок)-1 733 грн 83 коп. (пенсійний збір)».

В іншій Ухвалі від 05.10.2014 у справі №6-33288св14 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зауважив, що суд апеляційної інстанції ототожнив поняття «сума доходу за звітній (податковий) період» та поняття «обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг)» за звітній період, посилаючись на положення ПКУ. При цьому, не спростував висновків суду першої інстанції щодо безпідставності ототожнення значення доходу та обсягу виручки від реалізації при нарахуванні аліментів, який також посилався на норми ПКУ, Перелік, Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», що діяв до 2012 року. Тому скасував Ухвалу апеляційного суду у зв’язку із тим, що з’ясував, що були порушені норми процесуального права та залишив постанову першої інстанції щодо безпідставності ототожнення значення доходу та обсягу виручки від реалізації при нарахуванні аліментів.

Також трапляються судові рішення (Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.01.2016 по справі №6-30509ск15, від 01.04.2015  по справі №6-2354св15), в яких розглядається правильність визначення  державним виконавцем доходу єдиннииків, щоправда, за період з 2003 року, для розрахунку суми аліментів. Вони приходять до наступних висновків:

«сума виручки від здійснення підприємницької діяльності не є фактичним заробітком (доходом) платника аліментів, з якого має бути визначений розмір аліментів та проведено нарахування заборгованості, що виникла. Розмір доходу вказаний без урахування витрат, понесених під час здійснення підприємницької діяльності, проведення обов'язкових платежів тощо. Більше того, зазначені відомості виконавцем мали бути витребувані від платника аліментів.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що державний виконавець, проводячи такі розрахунки, безпідставно ототожнив значення доходу та обсягу виручки, отриманих заявником від підприємницької діяльності, що свідчить про неправильність розрахунків заборгованості».

Тобто, держвиконавець повинен звернутися до підприємця-"єдинника" із вимогою надати йому підтверджуючі документи щодо понесених витрат для здійснення підприємницької діяльності. Й розрахунки же робити із різниці між задекларованою сумою виручки у деклараціях та підтверджених витрат. Саме у такому разі держвиконавець здійснює правильний розрахунок аліментів. Про це говорить Апеляційний суд Сумської області в Ухвалі від 15.09.2015 р. по справі №589/6867/14-ц.

Апеляційний суд Сумської області в Ухвалі від 07.05.2015 по справі №590/266/15-ц також зауважує, що для того, щоб отримати виручку необхідно спочатку придбати товар, сплатити єдиний податок та ЄСВ, сплатити орендну плату та компенсацію за комунальні послуги, відрахувати збитки пов'язані з браком та інше. Більше того, він зауважив, що матеріали виконавчого провадження не містять законних посилань на той факт, з яких підстав державний виконавець ототожнив значення доходу та обсягу виручки отриманих боржником від підприємницької діяльності.

А ось, наприклад, Апеляційний суд Одеської області в Рішенні від 18.10.2016 р. по справі №522/17771/14-ц взагалі прислухався до порад ДПАУ, наданих ще у старих листах від 04.11.1998 р. №12759/10/17-0517 та від 02.04.2004 р. №5792/7/17-2118, для визначення доходу ФОП-"єдинника" при розрахунку аліментів за період з 2007 по 2014 рр.

Детально такий розрахунок розглянемо у самому судовому рішенні, а також тут.

Щоправда, не можемо погодитися із таким розрахункам, адже роз’яснення, надані податківцями у листах є вже застарілими (наприклад, ДПАУ говорить, що із суми єдиного податку слід відрахувати 42% внесків до Пенсійного фонду України) й, на нашу думку, не можуть бути застосовані до сьогодення.

Таким чином, радимо підприємцю або відразу звернутися із проханням (за згодою сторін або рішенням суду) визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі на підставі ст. 184 СКУ. В протилежному випадку звернутися до держвиконавця із документальним підтвердженням понесених витрат для здійснення підприємницької діяльності, заручившись підтримкою вищевказаних позитивних судових рішень про необхідність держвиконавця отримати від підприємця-"єдинника" такі документи.

В іншому випадку, швидше за все, відстоювати свою позицію щодо розрахунку аліментів із суми чистого доходу, а не виручки, вказаної у декларації "єдинник", доведеться у суді.