Єдинник ІІІ групи може займатися зовнішньоекономічною діяльністю

В Україні основними нормативними документами, котрі регулюють ЗЕД є:

• Закон України від 16.04.1991 №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон про ЗЕД);

• Господарський Кодекс України.

Звернімося до першоджерела, а саме до ст. 3 Закону про ЗЕД.  Так, згідно з цією статтею суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є «фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України». Крім цього, ст. 5 цього ж Закону конкретизує, що займатися зовнішньоекономічною діяльністю можуть «...фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво». Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності відповідно до закону держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є». Це твердження, окрім усього іншого, дублюється і у статтях 55 і 378 ГКУ. Отже, можна зробити однозначний висновок: фізичні особи, зареєстровані як підприємці, можуть займатися зовнішньоекономічною діяльністю у всіх її проявах. Але вимоги щодо оподаткування та перебування на спрощеній системі встановлено розділом XIV ПКУ. 

У п. 291.5 ПКУ наводяться види діяльності, здійснюючи які фізичні особи - підприємці не можуть бути платниками єдиного податку. Крім цього, підприємцю, платнику єдиного податку III групи, треба зважати на загальні вимоги до підприємців цієї групи встановлені пп. 3 п. 291.4 ПКУ. Так, фізичні особи – підприємці можуть перебувати на ІІІ групі єдиного податку, якщо вони не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та якщо протягом календарного року обсяг їх доходу не перевищує 5 млн грн.

Слід пам'ятати, що розрахунки за послуги з переробки давальницької сировини мають здійснюватися платниками єдиного податку тільки грошовими коштами. Розрахунки продукцією або сировиною (бартер) для єдинників заборонені. Якщо все ж таки єдинник отримає оплату за таку діяльність у вигляді деякої кількості виробленої продукції, то на підставі пп. 2 п. 293.5 ПКУ такий дохід буде оподатковуватися за подвійними ставками (6% або 10% в залежності від сплати ПДВ або включення його у сплату єдиного податку відповідно). А сам єдинник, який отримав таку оплату в не грошовій формі, має подати в ДПІ відповідну заяву і перейти на загальну систему оподаткування з наступного після порушення кварталу.