Податківці у підкатегорії 107.01.02 ЗІР надали пояснення, що правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розд. XIV ПКУ.
Відповідно до п. 291.2 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених встановлено главою 1 розд. XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.4 ПКУ визначено умови перебування платників на спрощеній системі оподаткування з поділом на групи платників єдиного податку.
Водночас нормами п. 291.5 ПКУ визначено перелік суб’єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп.
Так, зокрема, відповідно до пп. 2 п. 291.4 ПКУ однією з умов перебування фізичних осіб – підприємців на другій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню.
Згідно з частиною першою ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Тобто, сторонами договору про надання послуг виступають замовник (послугоотримувач) та виконавець (послугонадавач).
Нормами законодавства передбачено, що договір про надання послуг є складним зобов’язанням, що складається з двох зобов’язань: правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник має право вимагати виконання цього обов’язку, та правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Частиною першою ст. 528 ЦКУ встановлено, що виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Висновок
Фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої або третьої групи, яка надала в оренду приміщення на підставі договору, згідно з яким замовником (орендарем) є фізична особа (громадянин), у разі отримання оплати за оренду від іншої особи (фізичної або юридичної особи у тому числі, які перебувають на загальній системі оподаткування), не порушує умови перебування на спрощеній системі оподаткування.
