Документування надання юридичних послуг

Судова практика

Проаналізуймо одне з судових рішень з подібного питання - Постанову ВС від 12 лютого 2020 року у справі №813/3577/13-а.

В цій справі розглядалася, серед іншого, й наступна ситуація.

Між ФОП та підприємством був укладений договір про надання юридичних послуг. До договору в табличній формі складалися специфікації, де вказано, що виконавцем здійснювались наступні заходи:

• аналіз ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, гуртової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами,
• підготовка меморандуму стосовно ймовірних ризиків, пов`язаних з анулюванням ліцензії,
• зустріч та обговорення із засновниками ТОВ «Ваша аптека» питань продажу компанії,
• підготовка шаблону двомовного договору поставки для компаній покупців із іноземним елементом,
• підготовка претензій до боржника про погашення дебіторської заборгованості і так далі.

Поряд з цим сторони підписували акт наданих послуг. В актах зазначався той самий перелік послуг, що наведено в специфікації.

Окрім того, були інші документи, які підтверджували, що послуги надавалися. Тобто, були в наявності підготовлена претензія, надіслана дебіторам, шаблони договорів тощо.

Але податковій цих документів виявилося замало. Податкова вважала, що на підставі таких документів підприємство безпідставно відобразило податкові витрати. І податкова зняла вартість таких послуг з податкових витрат підприємства.

Підприємство подало до суду. І суд став на сторону підприємства, вказавши, що наведених документів досить для того, щоб відобразити витрати. Скаргу підприємства суд задовольнив, відповідне податкове повідомлення-рішення визнане протиправним і скасоване.

В обґрунтування своєї позиції суд наводив такі аргументи.

Згідно зі статтею 1 Закону про бухоблік (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки:

1. він має містити відомості про господарську операцію і
2. підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Далі суд зробив важливе зауваження.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Відповідь на питання розглядуваної ситуації

Чи може підприємство на підставі акту з переліком послуг, без деталізації, спокійно відображати витрати?

Якщо взяти за основу наведене вище судове рішення, то так, може.  Адже, як зазначено в рішення, чинним українським законодавством не встановлено ступінь деталізації опису господарської операції.

Поряд з цим, послуги мають бути фактично надані.

Але сама наявність наведеного вище судового рішення свідчить про те, що податкова може не погодитися з такими документами і не визнати витрати. Тоді підприємству доведеться доказувати свою думку, може, навіть і в суді.

Для уникнення непорозумінь з податковою доречно максимально повно деталізувати надані послуги. А також мати інші документи, які підтверджують факт надання послуг. Наприклад, якщо надавалися юридичні консультації, бажано мати письмовий текст консультацій. Або тези усних консультацій. Якщо складалася претензія, потрібно мати текст такої претензії, наявність підтвердження, що претензія надавалася дебітору тощо.

Стосовно великої суми наданих послуг.

Якщо вартість послуг значно перевищує середньоринкову, це також може викликати підозру зі сторони податкової. Наприклад, якщо вартість послуги підготовки претензії у інших юристів складає 1 000 грн, а ФОП готує претензію за 20 000 грн, очевидно, що вартість послуги завищена. Цей факт може стати підставою для невизнання витрат. І тоді захищати свою позицію підприємству доведеться хіба що в суді.