Єдинник придбаває за кордону причіп: що з податками

Відмітимо, що ФОП може придбати причіп за кордоном із власного валютного рахунку. Втім, поборотися за ПК з ПДВ по придбаному причіпу для вантажного авто доведеться скоріш за все у судовому порядку. Єдинник не обліковує витрати – амортизація причіпу -  з метою визначення об’єкта оподаткування ЄП, а тому немає значення з якого місяця він почне використовуватися у госпдіяльності такого підприємця. А тепер детальніше.

ЗЕД-розрахунки

За імпортними ЗЕД-договорами розрахунки між резидентами й нерезидентами здійснюються виключно через банки (ч. 1 ст. 7 Закону № 2473, п. 31 Положення № 2, п. 16 Положення № 5).

Водночас згідно з новим п. 32-1 Положення № 2, який набрав чинності із 14.06.2019, суб'єкти господарювання, зокрема ФОП, мають право здійснювати розрахунки за ЗЕД з експорту/імпорту товарів за допомогою електронного платіжного засобу, якщо операція за одним таким договором в один операційний день не перевищує незначний розмір – тобто до 150 тис грн. Аналогічні норми містить і пп. 2 п. 109 Положення № 5.

Таким чином, якщо сума операції за ЗЕД-контрактом не перевищує 150 тис грн, розрахунки за імпортним контрактом при придбанні причіпу можуть здійснюватися:

• або за допомогою валютного підприємницького рахунку ФОП;
• або за допомогою валютної банківської картки, яка в обов’язковому порядку має бути прив’язана до підприємницького рахунку у зв’язку із вимогою п. 14 Інструкції № 492.

Згідно з п. 8 Положення № 5 клієнти-резиденти (зокрема ФОП) здійснюють купівлю іноземної валюти через один банк для розрахунків за поточними торговельними операціями з нерезидентом за кожним ЗЕД-договором.

Клієнт для здійснення валютних операцій із купівлі іноземної валюти подає до банку заяву в довільній формі. Реквізити заяви, а також інші умови придбання інвалюти визначаються в договорі банківського рахунка або іншому договорі, укладеному між банком і клієнтом (п. п. 7 і 11 Положення № 2).

Клієнти здійснюють валютні операції з купівлі та переказу іноземної валюти на підставі оригіналів документів (включаючи електронні документи) або копій в електронній/паперовій формі з оригіналів документів на паперових носіях інформації (п. 7 Положення № 5).

Втім відповідно до норм абз. 1 п. 5 Положення № 5 клієнти не подають документи, що свідчать про наявність у них підстав/зобов'язань для здійснення валютних операцій у незначному розмірі з купівлі іноземної валюти, переказу іноземної валюти/гривні (тобто на суму в еквіваленті менше 150 тис грн). За такими операціями банки не проводять аналізу, передбаченого в Положенні № 8 (пп. 9 п. 4 Положення № 8). Винятки становлять операції, які піддавалися дробленню.

Клієнт-резидент зобов'язаний переказати куплену, обміняну на валютному ринку України іноземну валюту для виконання власних зобов'язань перед нерезидентами лише з поточного рахунка резидента, відкритого в банку, крім розрахунків за акредитивами. Водночас іноземну валюту, обміняну на міжнародному валютному ринку з метою виконання резидентом зобов'язань перед нерезидентом за ЗЕД-договором, дозволяється переказувати за призначенням без проміжного зарахування цієї іноземної валюти на поточний рахунок резидента, відкритий у банку (п. 46 Положення № 5).

Клієнт-резидент зобов'язаний використовувати іноземну валюту, куплену в установленому порядку через банк, не пізніше ніж за 10 робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти (п. 44 Положення № 5). Якщо клієнт порушить зазначений строк для перерахування валюти, банк продасть протягом 5 робочих днів куплену іноземну валюту (пп. 1 п. 47 Положення № 5).

Банк також зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента (оскільки взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані) кошти в іноземній валюті, які були куплені та переказані на користь нерезидента (пп. 2 п. 47 Положення № 5). Однак наведені вище вимоги п. п. 47 – 49 Положення № 5 щодо строку продажу іноземної валюти не поширюються на іноземну валюту, яка не належить до 1 групи Класифікатора № 34 (п. 50 Положення № 5).

ПДВ

Тут все складно.   За загальними нормами пп. «в» п. 185.1 ПКУ ввезення товарів на митну територію України є об’єктом обкладення ПДВ. При цьому датою виникнення ПЗ з ПДВ у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ПКУ).

Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижча за митну вартість таких товарів, визначену згідно з р. III МКУ, з урахуванням мита й акцизного податку, що підлягають сплаті та включенню до ціни товарів (п. 190.1 ПКУ).

Що стосується ПК з ПДВ, то згідно з п.п. 198.1 і 198.2 ПКУ право платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту під час здійснення операцій з увезення товарів на митну територію України виникає на дату сплати ПДВ за податковими зобов’язаннями відповідно до п. 187.8 ПКУ.

Документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ПКУ).

Водночас якщо митна вартість товарів перевищує договірну (контрактну), до податкового кредиту включають уся суму ПДВ, зазначену в митній декларації (п. 190.1 ПКУ).

Втім, зауважимо, що податківці вважають, що оскільки суб’єктом права власності на придбаний вантажний автомобіль є фізична особа (громадянин), а не фізична особа — підприємець, то таким чином фактично здійснюється передача зазначеного майна від фізичної особи —підприємця у приватну власність фізичної особи.

Отож вони хочуть бачати нарахування ПЗ з ПДВ як при постачанні товарів з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п.188.1 ПКУ, та аби ФОП склав ПН на дату набуття права приватної власності ТЗ фізичною особою (громадянином) і зареєструвати її в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації (див, зокрема ІПК від 27.06.2019 № 2991/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, від 26.11.2018 р. № 4947/ІПК/16-31-13-02-15, від 27.10.2017 р. № 2420/Л/99-99-13-01-02-14/ІПК).

Детально цю ситуацію ми розглядали тут https://online.dtkt.ua/Book/%C2%AB%D0%94%D0%9A%C2%BB%20%E2%84%9643-2019.epub/navPoint-12

Книга обліку

Відповідно до роз’яснення у підкатегорії 107.01.06 ресурсу «ЗІР»[1] у графах 2, 3 та 6 книги обліку доходів і витрат (далі – Книга) відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат в день фактичної оплати.  При цьому у графі 1 Книги проставляється дата фактичної оплати на підставі документа про оплату.

Відповідно до Порядку №579 у розділі II "Витрати" у графах 2 і 3 відображаються витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без ПДВ, у тому числі суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням:

- непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку;

- транспортно-заготівельні витрати;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.