Відповідальність за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД покладається на комісіонера

Відповідно до ст. 1 Закону №185 виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписування вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (ст. 2 Закону №185).

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 та 2 Закону №185 або встановлених Нацбанком України згідно зі статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з п. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найвигідніших для комітента, і згідно з його вказівками. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (п. 1 ст. 1014 Цивільного кодексу).

За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору (п. 2 ст. 1016 цього Кодексу).

У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов’язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (п. 4 ст. 1016 Цивільного кодексу).

Таким чином, відповідальність, передбачена ст. 4 Закону №185, за порушення строків розрахунків, встановлених статтями 1 та 2 цього Закону, при виконанні договору комісії покладається на сторону договору, що набуває права і стає зобов’язаною за зовнішньоекономічним договором, укладеним з третьою особою, тобто на комісіонера.