Готуємося до незалежної аудиторської перевірки

Універсальним джерелом інформації про фінансове становище підприємства є його фінансова звітність, яка, як правило, включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, а за нормами українського законодавства — ще й звіт про власний капітал і примітки до фінансової звітності. Зміст і форми звітності, а також загальні вимоги до розкриття її статей регламентуються НП(С)БО 1.

Деякі підприємства зобов'язані проводити щорічну аудиторську перевірку. Конкретний перелік таких суб'єктів господарської діяльності наведено у ст. 8 Закону про аудиторську діяльність. До таких підприємств, наприклад, належать відкриті акціонерні товариства, банки, емітенти цінних паперів і похідних (деривативів). Фінансова звітність таких суб'єктів господарювання повинна бути перевірена аудитором і оприлюднена згідно з вимогами законів України (ст. 9 Закону про аудиторську діяльність). Незалежно від того, обов'язковим буде майбутній аудит на підприємстві чи добровільним, слід уважно поставитися до підготовки головних інструментів аналізу — річної фінансової звітності, зокрема балансу як головної форми фінансової звітності, яка відображає зв'язок активів і джерел їх формування на певний момент часу та дозволяє визначити фінансово-майнове становище підприємства на звітну дату.

На жаль, на сьогодні немає загальноприйнятих правил, за якими в певному порядку за допомогою встановлених конкретних процедур і способів аудитор підтверджує показники балансу. Проте, незважаючи на безліч авторських методик аудиту балансу, які сьогодні є в Україні, всі вони містять загальні норми. Виходячи з цього можемо дати окремі поради, які допоможуть здійснити внутрішній самостійний аудит або підготуватися до майбутньої незалежної аудиторської перевірки.

1. Арифметика балансу: відповідність показників статей балансу на початок звітного періоду аналогічним даним на кінець попереднього звітного періоду; відповідність даних балансу підприємства даним синтетичного обліку, які накопичуються в Головній книзі або в інших регістрах бухгалтерського обліку на кінець звітного року. Щоб перевірити правильність розрахунку показників статей річної фінансової звітності, слід звернутися до Методрекомендацій №476, у яких наведено формули порівнянності статей фінансової звітності.

2. Взаємозв'язок показників форм звітності. Як правило, результат фінансової діяльності, визначений у звіті про фінансові результати, — це різниця між сумою прибутку на початок і на кінець року, яка відображається в балансі у рядку 1420. Але це тільки окремий випадок взаємозв'язку балансу та звіту про фінансові результати. Ця відповідність буде правильною тільки в тому разі, коли у звітному році не було виправлення помилок минулих років, зміни облікової політики, розподілу прибутку тощо, тобто значення прибутку змінилося тільки внаслідок господарської діяльності підприємства за рік. Згідно з Методрекомендаціями №476 (п. 97 і п. 105), рядок 1420 балансу слід звіряти з графою 7 звіту про власний капітал.

3. Потрібно уважно аналізувати статті балансу з високими питомою вагою і ступенем суттєвості. Необхідність керуватися критерієм суттєвості інформації, закріпленим п. 4 р. ІІ НП(С)БО 1. Істотність інформації насамперед визначається П(С)БО або міжнародними стандартами. При цьому критерії істотності інформації кожне підприємство встановлює самостійно. Як правило, поріг суттєвості закріплюється в наказі про облікову політику. Для визначення критеріїв істотності можна використовувати рекомендації Міністерства фінансів України, наведені ним у листі від 29.07.2003 р. №04230-04108.

4. Перевірка залишків грошових коштів, тобто підтвердження залишків за рахунками обліку даними банківських виписок — процедура нескладна. Але й тут є нюанси. Наприклад, незважаючи на те, що за виписками ми можемо побачити від'ємний залишок на рахунку (овердрафт), від'ємне значення статті балансу «кошти» на кінець звітного року є неприпустимим. За своєю суттю це короткострокові кредити банків, які відображаються в пасиві балансу (рядок 1600). Тому треба робити проведення Д-т 311 К-т 601 на суму отриманих кредитних коштів. А якщо рахунків у банку декілька і за деякими є заборгованість по овердрафту, а за іншими — залишки коштів, то відповідні статті, як правило, слід відображати в балансі розгорнуто.

5. Перед аудиторською перевіркою важливо ретельно перевірити дебіторську заборгованість. Залежно від строку погашення заборгованість визначається як поточна або заборгованість, що буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу (стаття 1155 активу балансу), — так і довгострокова, строк погашення якої більший за дванадцять місяців з дати балансу (стаття 1040 активу балансу). Особливу увагу слід приділити заборгованості, строк погашення якої за договором обмежується дванадцятьма місяцями, але під час реального оцінювання ситуації з'ясовується, що є угоди про перенесення строків оплати. Часто цю суму помилково відображають у рядку 1125, 1130, 1155 оборотних активів, тимчасом як її місце в розділі необоротних активів — рядок 1040 балансу. Аналогічне стосується і класифікації кредиторської заборгованості: поточна, що підлягає погашенню в межах 12 місяців, відображується в р. ІІІ пасиву, а довгострокова — в розділі ІІ.

6. Перший розділ пасиву балансу слід звірити зі звітом про власний капітал. Під час перевірки другого розділу пасиву балансу особливу увагу звертаємо на оцінку довгострокових зобов'язань та своєчасність переведення відповідної їх частини, що підлягає погашенню протягом 12 місяців, до поточних зобов'язань.

Під час перевірки показників балансу аудитор може використовувати таку процедуру, як складання альтернативного балансу. Розбіжності між даними альтернативного балансу і балансу підприємства зможуть показати ті перекручення в бухгалтерському балансі, які були допущені помилково або внесені до балансу умисно.