Невиїзна перевірка без повідомлення про неї — це вже порушення

На жаль, описана в запитанні ситуація є дуже поширеною.

Річ у тім, що приписи ст. 79 Податкового кодексу України відсилають до обставин проведення перевірки, наведених у статтях 77 та 78 Податкового кодексу України.

Податкові органи дуже часто користуються ст. 79 ПКУ при складенні акта перевірки. Причому ситуація ускладнюється ще двома обставинами.

1. Йдеться про невиїзну перевірку, тобто проведену без відома платника податків. Хоча починаючи з 01.07.2012 року перевірка з посиланням на ст. 79 Податкового кодексу України може бути розпочата лише за умови отримання платником податків наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Деякі перевірки, призначені до цієї дати, проводилися без надсилання відповідних наказів, хоча в окремих випадках в актах зазначають про надсилання листів-повідомлень про проведення такої перевірки.

2. У змісті акта податкові органи не вказують на всю отриману податкову інформацію (скажімо, реквізити запиту та зміст отриманої інформації з посиланням на відповідні приписи Податкового кодексу України). Натомість акт перевірки завжди містить посилання на акти перевірок контрагентів, у яких дається оцінка певним операціям, які відбулися між сторонами, що не є єдиною та достатньою документальною підставою, яка має використовуватися для проведення невиїзної перевірки (п. 79.1, пп. 75.1.2 ПКУ).

Зрозуміло, що в цій ситуації оскаржити дії податкових органів треба. Проте зробити це не так просто.

Адже для того, щоб оскаржити дії, треба чітко розуміти зміст позовних вимог, які має скласти платник податків у позові. А в описаній ситуації ми маємо лише посилання на практично весь перелік обставин, наведений у ст. 78 ПКУ, які дають право на проведення позапланової перевірки.

Тож для повного з'ясування обставин варто спочатку оскаржити податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Причому платник податків (який, на відміну від оскарження податкового повідомлення-рішення, може оскаржити дії органу ДПС лише до суду) не позбавлений можливості разом зі скаргою витребувати, керуючись своїми правами, визначеними у ст. 17 Податкового кодексу України, додатково наказ на перевірку, зі змісту якого він зможе краще зрозуміти, які саме обставини стали підставою для призначення перевірки. Тож скласти позовні вимоги з урахуванням усіх обставин, з якими платник податків зможе ознайомитися у рішенні за результатами розгляду первинної скарги від вищестоящого органу, буде значно простіше.