Додаткове благо: чи завжди нараховується ЄСВ?

Додаткове благо – виключно податковий термін, якого немає  ні в КЗпП, ні в Законі про оплату праці, ні в Інструкції зі статистики заробітної плати  №5.

Податкове законодавство під цим терміном  розуміє будь-що отримане  фізособами від роботодавця/замовника за умови, що це (пп. 14.1.47 ПКУ): 

-не  зарплата;

- не пов’язано з виконанням обов’язків трудового найму;

- не оплата послуг за цивільно-правовим договором.

І навпаки.Термін “зарплата” ПКУ визначає по-своєму, тобто без прив’язки до Інструкції №5. Наприклад, за ПКУ до зарплати прирівняні ще й лікарняні та дивіденди за привілейованими акціями (абз. 3 пп. 169.4.1 ПКУ та пп. 170.5.3 ПКУ). Це не є додатковим  благом. Ключовим у розрізнені додаткове благо чи ні є прив’язка до обов’язку роботодавця за трудовим наймом. Якщо такого немає, то це додаткове благо.

Прикладами додаткового блага можуть бути: перевезення працівників на роботу і назад, оплата товарів/послуг за фізособу, надання безкоштовного харчування для працівників, телефонні розмови невиробничого характеру,зокрема роумінг, компенсація працівнику вартості палива тощо.

Існують також винятки, коли виплата має всі ознаки додаткового блага, але не вважається таким. Прописані вони в ст. 165 ПКУ, наприклад:

- допомога на лікування та медобслуговування  ( пп.165.1.19 ПКУ)

- допомога на поховання померлого працівника ( пп.165.1.22 ПКУ)

- оплата за навчання у вітчизняних навчальних закладах в межах 3 мінзарплат за місяць (пп.165.1.21 ПКУ)

Як відомо, Закон про ЄСВ має узагальнюючу статтю 7, яка регламентує порядок нарахування ЄСВ. Там чітко зазначено особливості нарахування ЄСВ в окремих випадках. Тобто, використовуючи Закон про ЄСВ і його статтю 7, кожен бухгалтер має пам’ятати: в ній визначені умови, за яких підприємство здійснює нарахування ЄСВ і за яких ЄСВ не нараховує.

Для переліку видів виплат, які не є об’єктом для нарахування ЄСВ, керуємося постановою КМУ №1170. У цій постанові є два види переліків, які зазначають складову доходів, на які ЄСВ не нараховується:

  -  доходи у грошовій формі;

  -  доходи у не грошової форми.

За загальним правилом, базою для нарахування ЄСВ є виплати, які включаються до фонду оплати праці. Фонд оплати праці, згідно з Інструкцією №5, має таку структуру:

 -   основна заробітна плата,

 -   додаткова заробітна плата;

  -  інші заохочувальні та компенсаціїні виплати.

Зазначене формулювання  ширше подано у пп. 2.3 Інструкції №5. Цю норму    завжди необхідно адаптувати до Закону про ЄСВ і пам’ятати -  склад пп. 2.3.4 Інструкції №5 (наприклад, оплата проживання працівнику, харчування, оплата  проїзду тощо)  створює компенсаційно-заохочувальний «відтінок»  в фонді оплати праці. А в розумінні ПКУ така компенсаційно-заохочувальна виплата є нічим іншим як додатковим благом.

Отже, складова цих норм Інструкції №5, яка через призму ПКУ створює благо і оподаткування ПДФО иа ВЗ,  створює підставу і для нарахування ЄСВ. Тому завжди варто пам’ятати: є такі додаткові блага, які оподатковуються і податками, і ЄСВ, а є такі додаткові блага, які оподатковуються тільки податками, але не обкладаються ЄСВ.

Фактично ЄСВ може виникати тільки у випадку, якщо має місце додаткове благо для працівника. Якщо ж, наприклад, підприємство здійснило прощення боргу за поворотною  фіндопомогою для звичайної фізособи-непрацівника ( а це теж є додатковим благом) ЄСВ за цією операцією не виникатиме.

Таким чином, підсумуємо.

Із сум наданого додаткого блага завжди потрібно утримати ПДФО та ВЗ ( крім сум зазначених в ст.165 ПКУ). Нарахування ЄСВ проводиться на фонд оплати праці ( ст. 7 Закону про ЄСВ ), структура якого наведена в Інструкції №5. Перелік видів виплат, на які ЄСВ не нараховується, наведено у Постанові КМУ №1170. Якщо додаткове благо надано непрацівнику, ЄСВ в такому випадку не нараховується. Якщо додаткове благо отримуватиме працівник, ЄСВ  може як виникати, так і не виникати, адже все залежить , чим є таке додаткове благо за суттю (зарплата чи ні).