Згідно зі ст. 36 Закону про пенсійне страхування пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії за III групою інвалідності (від 1 до 15 років залежно від віку, в якому настала смерть годувальника), а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій ст. 32 цього Закону (під час проходження строкової військової служби), а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 р. по 21.02.2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), — незалежно від тривалості страхового стажу, - повідомляє "Вісник. Офіційно про податки".
При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім’ї вважаються діти померлого годувальника (у тому числі діти, які народилися до закінчення 10 місяців із дня смерті годувальника), які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Крім того, діти, які навчаються за денною формою навчання в загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, мають право на пенсію до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Відповідно до ст. 37 Закону про пенсійне страхування пенсія у зв’язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника, обчисленому відповідно до статей 27 — 28 Закону.
Отже, розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника залежить від страхового стажу та заробітку годувальника.
Статтею 24 Закону про пенсійне страхування встановлено: страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004 р.).
Відповідно до ст. 62 Закону про пенсійне забезпечення та Порядку №637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори й угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності вищезазначених документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Таким чином, у разі втрати трудової книжки стаж роботи батька-годувальника донька може підтвердити вищезазначеними документами. Страховий стаж за періоди після 01.01.2004 р. буде обчислено за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, як передбачено ст. 24 Закону про пенсійне страхування.