Відсутність у нерезидента майна не звільняє від подання декларації про валютні цінності

Запитання: Товариство здійснило експорт товарів у Білорусь 01.08.2012 р. на суму 14 400,00 дол. США. Покупець оплатив 07.09.2012 р. – 1 000,00 дол. США. Більше оплат не було. Покупець відмовився платити мотивуючи тим, що товар був неякісним. Товариство подало у суд, який прийняв судове рішення про стягнення боргу з покупця. Весь цей час товариство подавало декларацію про валютні цінності, у якій вказувало 13 400,00 дол. США. 

18.05.2016 р. отримали лист від виконавчої служби про те, що у боржника немає достатньої кількості активів і на рахунок товариства 19.05.2016 р. надійшло 26,03 дол. США.

Чи можна тепер припинити подавати цю декларацію? Що потрібно зробити щоб перестати її подавати?

Відповідь: Нагадаємо, що статтею 9 Декрету№15-93 передбачено, що валютні цінності та інше майно резидента, що знаходиться за межами митної території України, підлягає обов’язковому декларуванню. Порядок і терміни декларування встановлюються Нацбанком.

Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами затверджено Наказом Мінфіну від 25.12.1995 р. №207.

Послідовність подання декларації про валютні цінності визначено в спільному листі НБУ, ДПАУ від 17.04.2003 №28-311/1929-2823, №3368/5/23-5316.

Декларація про валютні цінності у двох примірниках подається до контролюючого органу за місцезнаходженням суб’єкта підприємницької діяльності:

• один примірник залишається в контролюючому органі для обліку та контролю,
• на другому – ставиться штамп контролюючого органу і підпис відповідальної особи контролюючого органу, до якого подано декларацію.

Суб’єкт підприємницької діяльності подає декларацію зі штампом контролюючого органу та підписом відповідальної особи до територіального управління Нацбанку за своїм місцезнаходженням.

Після отримання декларації територіальне управління НБУ видає довідку про проведення декларування, яка засвідчується підписом начальника (заступника начальника) територіального управління Національного банку України та відбитком печатки відповідного територіального управління.

Зазначену довідку суб’єкт підприємницької діяльності подає контролюючому органу, до якого попередньо була подана декларація, для засвідчення підписом начальника відповідного контролюючого органу або його заступника та відбитком печатки.

Засвідчена та скріплена печатками територіального управління НБУ і контролюючого органу довідка є підставою для прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення суб’єктами підприємницької діяльності розрахунків за зовнішньоекономічними договорами через уповноважені банки України, а також здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності. 

При цьому, слід розуміти, що Указом від 18.06.1994 р. №319/94  не передбачено можливості звільнення від декларування наявності валютних цінностей у разі не проведення розрахунків при здійсненні експортних або імпортних операцій у зв’язку з неспроможністю нерезидента повернути кошти чи з інших підстав, у т.ч. й коли неможливо виконати судове рішення про стягнення коштів з нерезидента за виконавчим листом. 

До речі, у базі "ЗІР" органи ДФС вказують на необхідність подання декларації навіть в  тому випадку, коли контрагента-нерезидента визнано банкрутом у країні реєстрації (Запитання категорія 114.04 “Чи підлягають декларуванню валютні цінності, які знаходяться за межами України, в разі визнання боржника- нерезидента банкрутом?”)

Нагадаємо, що до 28.10.2013 р. на вимогу суб’єктів господарювання, які планували здійснення зовнішньоекономічної діяльності та не мали валютних цінностей i майна за межами України, контролюючі органи реєстрували видані такими суб’єктами довідки про відсутність у них валютних цінностей та майна за межами України.

Втім, на сьогодні чинним законодавством не передбачено й подання суб’єктами господарювання та реєстрації контролюючими органами довідок про відсутність у них за межами України валютних цінностей та майна (у базі "ЗІР" категорія 114.03 є запитання “Чи необхідно СГ, який планує здійснення ЗЕД, реєструвати довідку про відсутність валютних цінностей та майна за межами України (якщо потрібно то за якою формою)?” ).

Враховуючи, що повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 Закону №606, тобто одного року (ч. 5 ст. 47 Закону №606), то декларацію про валютні цінності доведеться подавати й надалі (до  закінчення виконавчого провадження).

Втім навіть, якщо рішення суду так і не буде виконано або юрособу-нерезидента буде визнано банкрутом (борги списано), доведеться звертатись до фіскального органу за індивідуальною письмовою консультацією з приводу відсутності майна за межами України та відсутності обов'язку подання декларації про валютні цінності. Якщо консультація буде надана не на користь платника, то йому краще звернутись до суду та отримати позитивне для себе судове рішення (тлумачити норми права — виключна прерогатива суду).